http://nv.knutkt.edu.ua/issue/feed Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого 2024-12-26T00:00:00+02:00 Олена Вінниченко editorial@knutkt.edu.ua Open Journal Systems http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318143 Миленька Галина. Театральне мистецтво Західної Європи першої половини ХІХ століття: навчальний посібник 2024-12-17T14:03:55+02:00 Наталія Владимирова Vladimirova_f@mail.net <p>Миленька Галина. Театральне мистецтво Західної Європи першої половини ХІХ століття: навчальний посібник. – Київ, 2024. – 112 с.</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318092 Кінематограф у дзеркалі екрана: задум і втілення 2024-12-17T12:11:40+02:00 Оксана С. Мусієнко Moussienko_f@mail.net <p>Існує значний масив кінознавчої літератури, де висвітлюються різноманітні аспекти мистецтва екрана. Але не часто кінематограф не лише наважувався розповідати свою власну історію, а й вдивлятися в особливості, закономірності та таємниці творчості кіномитців. Серед небагатьох фільмів такого гатунку особливе місце посідають стрічки Ф. Фелліні «8 ½» і «Американська ніч» Ф. Трюффо. Ці твори являють собою унікальні приклади самоаналізу митців, блискучі спроби подати «автопортрет» кінематографа, розкрити шлях творення фільму мистецькими засобами. «8 ½» і «Американська ніч» належать до тих творів, що з плином часу лише поглиблюються, розкривають нові аспекти кінематографічної творчості. Мета даної статті – показати і проаналізувати екранні твори, що стали свого роду дзеркалом, в якому відбивається кінопроцес в усій його складності і суперечностях. Методологія дослідження. Вивчення мистецтвознавчого аспекту проблеми потребує аналітичного і синтетичного методу у їх діалектичній єдності, а також історичного і персоналістського підходів, що дає можливість різноаспектного бачення творчого процесу. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в українському кінознавстві фільми «8 ½» і «Американська ніч» вперше розглянуті у запропонованому аспекті – як віддзеркалення задуму митця і його втілення у знімальному процесі. Висновки. Окреслені можливості кінематографа у художніх образах відтворюють найскладніші і часто втаємничені шляхи до реалізації мистецького твору та показують шлях від задуму до реалізації як динамічно творчий процес, в якому режисер, як автор, об’єднує зусилля митців, організаторів і технічних спеціалістів.</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318095 Формування нормативно-правової бази вітчизняної кінематографії за доби Української революції (1917-1919 рр.) 2024-12-17T12:13:58+02:00 Роман Росляк Rosliak_f@mail.net <p>Мета статті – проаналізувати особливості процесу створення нормативно-правової бази укранської кінематографії за доби існування національно-державних утворень і фактори, що на нього впливали. Методологія дослідження. При написанні статті застосовувалися принципи об’єктивності, історизму, системного підходу, а також проблемно-хронологічний, історико-порівняльний та інші методи дослідження. Наукова новизна. У статті вперше комплексно проаналізовано процес створення нормативно-правової бази української кінематографії. Висновок. До Лютневої революції 1917 р. у Російській імперії (і на українських землях, що входили до її складу) нормативно-правової бази з питань кінематографії фактично не існувало. Після створення Центральної Ради законодавчий процес у галузі кіно активізувався. Ініціаторами законодавчих ініціатив були театральний відділ (входив до складу Генерального секретарства освіти) і підпорядкована йому кінематографічна секція. Створення законодавства мало на меті упорядкувати тогочасний кінопроцес. Упродовж 1917-1919 років були розроблені такі проєкти законів: про створення українського культурно-просвітнього кінотеатру і кінолабораторії; про створення державного мандрівного культурно-просвітнього кінотеатру; про монополізацію фільмів; про обовʼязкові написи українською мовою на кінематографічних фільмах; про цензуру в кіно та інші. Створення законодавства з питань кінематографії відбувалося доволі повільно; далеко не все вдалося реалізувати. Законодавчий процес на деякий час гальмували зміни політичної влади в рамках національно-державних утворень. Та визначальним негативним фактором, що унеможливив подальшу роботу над законодавством, була російсько-більшовицька агресія на початку 1919 р</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318097 Українське кіно в умовах війни: особливості та виклики 2024-12-17T12:17:37+02:00 Сергій Калантай Kalantayi_f@mail.net <p>Мета статті – виявлення особливостей і викликів функціонування українського кінематографа під час війн (Першої, Другої світових, російсько-української війни з 2014 р.) та проведення паралелей між кіномистецтвом в означені періоди. Методологія дослідження. У роботі застосовані культурологічний, ретроспективний, історичний, аналітичний, методи; метод синтезу та узагальнення, порівняння та зіставлення. Наукова новизна статті полягає у проведенні паралелей між особливостями та викликами у сфері кіно в різні періоди ХХ та ХХІ століть. Таке вивчення питання функціонування кіномистецтва під час різних війн є широким та багатогранним, що розкриває шляхи та глибини для подальшої його розвідки. Дослідження особливостей і викликів українського кіно в період війн здійснено згідно з періодизацією: І період – кінематограф у період Першої світової війни (1914–1918 рр.), ІІ період – кіно у роки Другої світової війни (1939–1945 рр. ), ІІІ період – кіно під час російсько-української війни з 2014 р. Спільними особливостями для українського кіно під час всіх означених періодів є інтенсифікація виробництва стрічок, розвиток жанру документального кіно, що розкриває хроніку через особисті історії бійців і простих людей, нові здобутки. Серед викликів, які ставали на заваді розвитку кіномистецтву, виявлено професійний кадровий голод через мобілізацію, мовне питання, високу вірогідність знищення матеріалів і неможливість знімати кіно через військові дії. Наведено приклади кіноробіт кожного періоду, які відповідають означеним особливостям і зроблено екскурс у витоки українського кінематографа. Висновки. Під час війн зростає важливість кіно, адже воно стає не лише елементом розваги, а й засобом фіксації історії та психологічної підтримки. Визначено, що вперше кінематографу надано роль маніпулятивного інструменту ще за часів Другої світової війни. Означена тема має масштабну історичну канву й варта більш поглибленого дослідження у подальших розвідках науковців.</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318098 Кінематограф Близького Сходу: авторські режисерські меседжі 2024-12-17T12:20:13+02:00 Галина Погребняк Pogrebnіak_f@mail.net <p>Мета статті – виявивши актуальні авторські меседжі у творчості режисерів кіно Близького Сходу, показати функціонування фільмів, створених режисерами-кінематографістами Близького Сходу у контексті міжнародних кінофорумів і визначити об’єктивні закономірності, які характеризують режисерські практики в сучасному міжкультурному просторі. Методологія дослідження. В опрацюванні теми було використано аналітичний метод, що є необхідним для вивчення мистецтвознавчого й культурологічного аспекту проблеми. У статті застосовано методи систематизації та узагальнення, для аргументації самобутності феномена режисури фільмів країн Близького Сходу, її місця в сучасних культуротворчих процесах. Застосовано крос-культурний метод, для виявлення особливостей презентації фільмів режисерів Близького Сходу на міжнародних кінофестивалях. Культурологічний підхід обумовив узагальнену соціокультурну спрямованість дослідження кіномистецтва близькосхідних країн. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що проблема міжнародного співробітництва у продукуванні й дистриб’юції фільмів країн Близького Сходу в контексті функціонування програм міжнародної підтримки вперше постала предметом спеціального дослідження; виокремлено та схарактеризовано творчість кінорежисерів, фільми яких було створено як міжнародні проєкти та презентовано на міжнародних кінофорумах; доведено доцільність використання системного методу у вивченні нових меседжів кінострічок близькосхідного регіону. Висновки. Окреслено актуальні авторські меседжі у творчості таких режисерів кіно Близького Сходу, як: Салах Абу Сейф, Юсеф Шахін, Сухейль Бен Барка, Тауфік Саліх, Набіль аль-Маліх, Надін Лабакі, Зіада Дурейрі, Сіддік Бармак, Ева Малвад, Девід Ассманн, Аят Наджафі, й показано функціонування фільмів, вироблених кінематографістами Близького Сходу (Єгипту, Сирії, Лівану, Іраку, Марокко, Тунісу, Алжиру) у просторі міжнародних кінофестивалів. Дослідницькі матеріали статті розширюють арсенал знань щодо специфіки змісту та поширення фільмів режисерів Близького Сходу в межах міжкультурних проєктів й уможливлюють їх використання в навчальних курсах з теорії та історії культури, екранних мистецтв режисури.</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318099 Мелодрама в процесах мистецької рефлексії в сучасному українському та польському кінематографі 2024-12-17T12:22:41+02:00 Тетяна Журавльова Zhuravliova_f@mail.net <p>Пропоноване дослідження присвячене українським і польським фільмам поточного десятиліття, режисери яких намагаються відтворити минуле крізь призму нового бачення історичних чи культурних основ національної свідомості. Мета дослідження полягає в порівнянні українських ф польських фільмів поточного десятиліття, створених у жанрі історичної мелодрами (чи з елементами такої), щодо відтворення в них історичних, культурних і соціальних процесів. Методологія дослідження – осмислення жанру мелодрами як явища культури, розгляд її функцій в українському та польському кіномистецтві – передбачає звернення переважно до порівняльного та культурно-історичного методів. Текстологічний метод було застосовано в процесі виявлення елементів мелодрами в змісті аналізованих фільмів. Наукова новизна статті полягає в дослідженні художніх прийомів кіномистецтва, спрямованих на мистецьку рефлексію як метод самопізнання митцями національних культурних проблем. У такому аспекті польський та український кінематограф ще не було розглянуто. На прикладі, зокрема, таких історичних стрічок, як «Поводир» (2014) О. Саніна, телесеріалу «Століття Якова» (2016, реж. Б. Недич), «Холодна війна» (2018) П. Павліковського, «Кріпачка» (2024) Д. та Г. Велчманів зазначено, що проблеми, які порушують митці, пов’язані з ментальними рисами та аспектами, що характеризують національний кінематограф як унікальний і своєрідний феномен європейського культурного простору. Висновки. Сучасний український і польський кінематограф, як авторський, так і орієнтований на широку аудиторію, за домомогою жанру мелодрами акцентує увагу на важливих і часто невирішених для суспільства питаннях.</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318103 Кіномитці з українським корінням: продюсер Девід Селзник 2024-12-17T12:27:49+02:00 Оксана О. Мусієнко Moussienko_f@mail.net <p>У статті розглядаються важливі віхи в творчості кінематографіста Девіда Селзника, одного зі знаних представників професії продюсера, який поєднував у собі якості талановитого організатора і творчої особистості, що позитивно впливало на процес створення кінопродукту. Досвід організаторської і творчої діяльності Селзника широко використовується у світовій кінопрактиці. Мета статті – показати роль продюсера у кінопроцесі на матеріалі діяльності Д. Селзника, чий досвід, досягнення і прорахунки можуть стати орієнтиром у практичній діяльності і підґрунтям для теоретичних узагальнень. Методологія дослідження. До розв’язання запропонованої у статті проблематики застосовуються у своїй єдності аналітичний і синтетичний підходи. Стаття ґрунтується на персоналістському методі, оскільки особистісні риси кінопродюсера мають вагоме значення у створенні екранного продукту. Важливим є історичний підхід, що дає можливість взяти до уваги всі соціальні, економічні та культурні обставини, в яких реалізується продюсерська діяльність. Наукова новизна статті полягає в тому, що вперше в українському кінознавстві аналізується діяльність Девіда Селзника, одного із найвидатніших продюсерів в історії кінематографа. Цей режисер зробив не лише вагомий внесок в історію кінопроцесу, а й проявив себе як творча особистість, вирішуючи під час створення фільму суто мистецькі проблеми. Висновки. Девід Селзник своєю практикою довів, що продюсер є не лише організатором кіновиробництва, який торує шлях фільму до глядацького загалу, але разом із тим докладає максимум зусиль, щоби екранний твір не розгубив своїх мистецьких достоїнств. Продюсери рівня Д. Селзника у своїй творчій діяльності об’єднують усі елементи фільму, надають йому художньої цілісності, контролюють весь процес роботи над екранним твором від задуму і до його зустрічі з глядацькою аудиторією.</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318111 Модернізація підготовки продюсерів в Україні: проблеми та перспективи 2024-12-17T12:41:32+02:00 Павло Сушко Sushko_f@mail.net <p>Мета статті – виявлення і аналіз ключових проблем функціонування системи підготовки продюсерів в Україні, а також визначення перспектив модернізації зазначеної системи з урахуванням сучасних тенденцій розвитку аудіовізуальної сфери. Методологія дослідження. Для дослідження основних проблем і перспектив модернізації системи підготовки продюсерів у сфері аудіовізуального мистецтва та виробництва використано системний і порівняльний підходи, проблемно-аналітичний аналіз, а також методи наукового аналізу, порівняння і узагальнення. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що запропоновано організаційно-правові заходи модернізації підготовки продюсерів в Україні, які передбачають розвиток майданчиків для обміну досвідом між індустрією, викладачами та студентами, посилення міжнародної співпраці, оновлення переліку професій спеціальностей, розширення програм стажувань, збільшення обсягу та підвищення ефективності практичних занять для студентів як творчих, так і технічних спеціальностей, впровадження кращого зарубіжного досвіду. Доведено, що вищезазначені заходи загалом сприятимуть підвищенню конкурентоспроможності українських продюсерів на міжнародному ринку та забезпечать їхню ефективну інтеграцію в сучасне професійне середовище. Висновки. Показано, що вітчизняна система підготовки продюсерів аудіовізуального мистецтва та виробництва стикається з низкою проблем (деякі з них мають об’єктивний характер – російсько-українська війна, трансформація ринку праці тощо, деякі – суб’єктивний, зокрема йдеться про позицію окремих представників сфери креативних індустрій, існування неформальних практик), ключовими з яких є часткова невідповідність освітніх програм сучасним вимогам, недосконалість нормативно-правової бази, розрив між теоретичною підготовкою та практичною діяльністю, брак фінансування та ресурсів, відтік кадрів через російсько-українську війну тощо.</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318105 Культурна травма: роль екрана у формуванні колективної ідентичності під впливом пережитого болю 2024-12-17T12:29:57+02:00 Алла Демура Demura_f@mail.net <p>Мета статті – дослідження ролі кіноекрана в конструюванні колективної ідентичності через репрезентацію культурної травми, спричиненої масовими стражданнями. Зроблено спробу проаналізувати, як кінематографічні образи та наративи впливають на формування спільної пам’яті, колективного досвіду й суспільного осмислення травматичних подій, що стали частиною історичної та культурної спадщини. Методологія дослідження. В процесі опрацювання теми застосовано низку наукових методів і підходів, що сприяли всебічному вивченню проблеми. Аналітичний метод використовувався для глибокого осмислення кінематографічних підходів до репрезентації травматичних подій. Методи систематизації та узагальнення дали змогу структурувати різноманітні наукові підходи до вивчення кіно травми (термін Дженет Вокер), виокремити ключові закономірності в репрезентації травми на екрані та дослідити її вплив на емоційний досвід аудиторії. Кроскультурний метод застосовано для порівняння різних національних і культурних контекстів у висвітленні теми травми в кінематографі, що допомогло виявити особливості сприйняття травматичних наративів у різних країнах та їхній вплив на глядача. Міждисциплінарний підхід, поєднуючи знання з галузей культурології, соціології, психології та кінознавства, забезпечив ширше розуміння впливу кіно на формування колективної пам’яті та переживання травматичного досвіду через мистецькі засоби. Наукова новизна статті полягає у комплексному дослідженні впливу кінематографічних репрезентацій культурної травми на формування колективної ідентичності. Дослідження вперше інтегрує теоретичні підходи з різних дисциплін для аналізу того, як екранні наративи та візуальні образи сприяють формуванню спільної пам’яті та колективного досвіду. Визначено нові механізми взаємодії між кінематографом і суспільством, які дають можливість краще зрозуміти, як масові страждання трансформуються у культурну травму та як це впливає на колективну ідентичність як в умовах кризи, так і в процесі післякризового відновлення. Висновки. У результаті проведеного дослідження було виявлено, що кінематограф не лише відображає травму, а й активно бере участь у її конструюванні та реконструкції; кінематографічні репрезентації культурної травми відіграють ключову роль у формуванні колективної ідентичності в умовах масових страждань, а культурні продукти, зокрема фільми, стають просторами для відтворення та осмислення травматичного досвіду.</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318113 Особливості роботи з кольором у створенні художнього образу фільму: на прикладі робіт провідних майстрів голлівудського кінематографа 2024-12-17T12:46:20+02:00 Володимир Галицький Halytskyi_f@mail.net <p>Мета статті – на прикладі голлівудського кінематографа охарактеризувати особливості використання кольору в кіно. Методологія дослідження передбачає застосування як теоретичних (аналізу, синтезу, узагальнення і под.), так і практичних методів. Так, візуальний аналіз американських фільмів дав змогу сформулювати розуміння особливостей і основних функцій кольору у сучасному кінематографі. Наукова новизна дослідження полягає у розкритті особливостей використання кольору в кіно на прикладі культових стрічок американських режисерів – Д. Фінчера, К. Нолана, Т. Бертона, Ф. Дарабонта, П.-Т. Андерсона та ін. Висновки. Зображення безпосередньо впливає на те, як глядач сприймає сюжет, а отже, й увесь фільм. Для цього режисер використовує один з основоположних елементів нашого життя й світосприйняття – колір. Адже колір здатний не лише створити світ навколо персонажів, а й доповнити потрібну сцену певним підтекстом або сюжетною інформацією, яка навіть без осмислення стане зрозумілою глядачеві на підсвідомому рівні. Це робить зв’язок між ним і світом картини ще сильнішим, дає змогу глибше відчути цей світ і зануритися в нього. Особлива увага приділяється контрасту (світлого й темного, холодного й теплого, додаткових кольорів), який застосовується з такими цілями: посилення драматичного ефекту, виділення й доповнення. Отже, колір використовується по-різному і з різними цілями, але незмінним залишається факт: колір – це найважливіший аспект кіномови, який допомагає в образній художньо-виразній формі розповісти історію, створити унікальний візуальний світ картини, а глядачеві – максимально живо та емоційно відчути драму героїв. Завдяки колористичним рішенням у творців з’являється можливість керувати емоціями глядачів, настроєм фільму та самою історією, максимально розкриваючи художній потенціал картини.</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318101 Екзистенціальні мотиви у фільмах режисерів Польської школи кіно. Частина 2 2024-12-17T12:25:05+02:00 Максим Клопенко MaksymfKlopenko@adres.net <p>Мета статті – проаналізувавши фільми режисерів Польської школи кіно, розкрити екзистенціальну специфіку їх творів у контексті еволюції екзистенціального героя на польському екрані та його звʼязку з героєм кіно «морального занепокоєння». Методологія дослідження. В процесі дослідження було використано кінознавчий аналіз для розкриття основних тематичних ліній обраних фільмів, визначення особливостей героїв, а також зʼясування того, яким чином режисери втілюють екзистенціальні мотиви на екрані. За допомогою історичного методу окреслено загальний історико-філософський контекст розвитку Польської школи кіно та особливості відображення історії у польських фільмах 50-х років ХХ століття. Системний метод використаний задля комплексного розгляду напрацювань Польської школи, виявлення та узагальнення ідейно-тематичних звʼязків, спільних драматургічних компонентів і повторюваних екзистенціальних мотивів у тогочасних польських стрічках. У рамках аналізу фільмів Польської школи також було використано порівняльний аналіз, за допомогою якого виявлено риси схожості та відмінності у режисерських підходах, конкретних аспектах і способах відображення теми війни та екзистенціальної проблематики. Наукова новизна дослідження полягає у систематизованому огляді здобутків Польської школи кіно в ракурсі філософії екзистенціалізму, яка є актуальною для української кінознавчої науки і дає змогу окреслити звʼязки цього напряму з майбутнім кіно «морального занепокоєння». Попри наявні дослідження польського кінематографа, досі недостатньо уваги приділено розгляду еволюції екзистенціального героя та особливостей його становлення від 50-х до 70-х років ХХ століття. Тому аналіз напрацювань Польської школи кіно відкриває можливості подальшого вивчення героя «морального занепокоєння», який у свою чергу є досить важливим для українського сьогодення в морально-етичній площині, так само як досвід Польської школи є значущим через екзистенціальний вимір переживання «межової» ситуації війни. Висновки. Проаналізовано зняті у 50-х роках фільми Анджея Мунка, Єжи Кавалеровича, Єжи Войцеха Гаса, Тадеуша Конвіцького, Казімежа Куца, Станіслава Ружевича. Окреслено, як ознаки філософії екзистенціалізму втілюються у рефлексіях авторів про війну і повоєнне життя; наголошено на значенні напрацювань митців Польської школи у контексті поступового формування та розвитку особливостей польського екзистенціального героя другої половини ХХ століття.</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318108 Іранський кінематограф 2024-12-17T12:34:34+02:00 Кирило Земляний KyrylofZemlianyi@adres.net <p>Мета статті – аналіз особливих аспектів іранського кінематографа з позицій філософських концепцій, таких як «гіперреальність» Жана Бодріяра, «différance» Жака Дерріда та «образ часу» Жиля Дельоза, що лежать в основі гібридного підходу в іранському кіно. У статті розглянуто, як іранські режисери досліджують природу реальності через кіно, створюючи нові способи її репрезентації. Методологія базується на міждисциплінарному підході, що поєднує філософський аналіз, теорію кіно та культурологічні дослідження. Проведено детальний аналіз ключових фільмів іранських режисерів, таких як Аббас Кіаростамі, Джафар Панахі та Мохсен Махмальбаф, з акцентом на техніки розмивання меж між документальним та ігровим кіно. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному аналізі Другої нової хвилі іранського кіно (1985– 1999) як філософського і культурного явища, що підриває традиційні уявлення про реальність і правду. Розглянуто вплив цифрових технологій на іранське кіно та його гібридність. Висновки вказують на те, що іранський кінематограф демонструє здатність досліджувати і ставити під сумнів природу реальності через поєднання документального та ігрового кіно, пропонуючи нові підходи до розуміння сучасного світу через кінематограф</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318114 Катарсис через звук 2024-12-17T12:49:52+02:00 Владислав Омелянчук VladyslavfOmelianchuk@adres.net <p>У статті досліджується роль аудіальних елементів – музики, звукових ефектів та тиші – як важливих інструментів для досягнення катарсичного ефекту в кінематографі. Основна увага приділяється необхідності переосмислення катарсису не лише як кульмінаційного моменту, а як діалогічного процесу, що залучає як свідоме, так і підсвідоме сприйняття глядача. Методологія дослідження. У статті застосовано системно-аналітичний підхід до вивчення емоційного впливу музики та інших аудіальних прийомів у фільмах, а також компаративний аналіз нинішніх досліджень і прикладів із кінематографа. Особливу увагу приділено розробці концептуальної моделі, що дає змогу дослідити вплив параметрів звукового дизайну на емоційні переходи та підсвідомі реакції глядача. Наукова новизна дослідження. У статті представлено новий підхід до аналізу звукового дизайну у контексті катарсису, де аудіальні прийоми виступають як незалежні режисерські інструменти, здатні викликати глибоке емоційне занурення та стимулювати процеси внутрішнього очищення глядача. Особливий акцент зроблено на гармонійному поєднанні аудіальних елементів як засобів, що сприяють діалогічній взаємодії між свідомими та підсвідомими емоціями. Висновки. Результати дослідження підтверджують, що інтеграція музики, звукових ефектів і тиші сприяє створенню багатошарового емоційного простору, що забезпечує глядачу глибоке емоційне залучення. Запропонована концептуальна модель надає режисерам інструменти для досягнення катарсичного ефекту, розширюючи традиційні уявлення про роль звуку в кінематографічному мистецтві</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318117 ІСТОРИЧНА ТЕМАТИКА У ДРАМАТУРГІЇ І. К. КАРПЕНКА-КАРОГО 2024-12-17T12:56:44+02:00 Петро Кравчук Kravchuk_f@mail.net <p><strong>Мета статті</strong> – висвітлити поетику та ідейно-естетичну значимість п’єс видатного драматурга І. К. Карпенка-Карого на історичну тематику, які займають вагому частку у письменницькій діяльності митця. <strong>Методологія дослідження</strong> передбачає комплексний підхід, що враховує і теоретико-методологічні проблеми театрального мистецтва, і реальні практичні наслідки. В процесі роботи над текстом статті використано метод історичної реконструкції вистав, що базується на систематизації та узагальнені історичного досвіду і сучасного опанування проблеми. Застосовуються також структурно-функціональний метод та метод аналогій. <strong>Наукова новизна</strong> полягає в тому, що проаналізовано методику праці І. К. Карпенка-Карого над історичними матеріалами різних епох. Висвітлено специфіку жанрово-композиційної побудови маловідомих історичних п’єс «Мазепа та «Гандзя». Зроблено порівняльний аналіз цих творів з найвагомішою історичною трагедією драматурга «Сава Чалий». <strong>Висновки</strong>. Розглянутий майже двадцятилітній період роботи І. Карпенка-Карого над історичною тематикою для драматурга був напруженим і складним часом написання історичних п’єс. «Сава Чалий», «Мазепа» та «Гандзя» відіграли велику роль не лише у пізнанні широкими верствами читачів і глядачів подій і постатей далекого минулого у розмаїтті його форм та ідеалів, а й у розвитку українського театру кінця ХІХ – початку ХХ століття.</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318082 Театр Леся Курбаса: новаторські пошуки в царині сценічного мовлення 2024-12-17T11:32:01+02:00 Ольга Шлемко Shlemko_f@mail.net <p>Мета статті – з’ясування процесу формування Леся Курбаса як національно свідомої мовної особистості, набуття досвіду художнього читання, здійснення новаторських пошуків в царині сценічного мовлення в створених та очолюваних ним театральних колективах. Звернутися до унікального досвіду Театру Леся Курбаса, в якому було органічно поєднано і мовленнєве, і пластичне виховання студійців та акторів, спонукають процеси, пов’язані з девальвацією сценічного мовлення та надання пріоритету пластичним засобам акторської виразності на сучасній українській сцені. Методологія дослідження ґрунтується на єдності акмеологічного, культурологічного, синергетичного, театрознавчого підходів та низці загальнонаукових і спеціальних методів. Наукова новизна дослідження полягає у виявленні генези новаторських пошуків в царині сценічного мовлення Театру Л. Курбаса, висвітленні динаміки та специфіки кожного його періоду («Тернопільські театральні вечори», «Молодий театр», Кийдрамте, Мистецьке об’єднання «Березіль», театр «Березіль»), в інноваційному характері пошуку шляхів удосконалення сценічного мовлення. Висновки. В дитячі та юнацькі роки Леся Курбаса було закладено літературно-мистецькі підвалини для його подальшого зростання на ниві сценічного мистецтва. Кожен етап діяльності Театру Л. Курбаса відзначався специфікою практичного опанування сценічного мовлення та його наукового осмислення, сягнувши найбільшої інтенсивності в Мистецькому об’єднанні «Березіль», де було створено режисерський штаб, комісію з питань мови, комісію з голосу, станцію мови і термінології, залучено фахових спеціалістів. Л. Курбас мав природжений талант театрального педагога, виховавши цілу плеяду українських акторів і режисерів, які, зокрема, дбали і про вдосконалення та розвиток сценічного мовлення. З метою продовження досліджень, розпочатих у Театрі Л. Курбаса, доцільно створити Національний Інститут Театру, одним з підрозділів якого може стати Лабораторія сценічного мовлення.</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318062 Сценічний трюк як інструмент створення глядацького враження 2024-12-17T10:28:44+02:00 Руслан Неупокоєв Neupokoiev_f@mail.net <p>Мета статті – визначити онтологічні особливості трюку як феномену на прикладі мистецтва ігрової ляльки, включаючи механізм створення та вплив на глядацьке враження. Методологія дослідження. В процесі визначення онтологічних особливостей сценічного трюку використано метод мистецтвознавчого та культурологічного аналізу, систематизації та узагальнення, у роботі над методичними засадами створення трюку використано методи синтезу та картографування. Наукова новизна дослідження полягає у визначенні онтологіїї трюку як культурного феномену, його уточнення з урахуванням специфіки мистецтва ігрової ляльки. Запропоновано розглядати сценічний трюк з точки зору концепції поверхневих ефектів Ж. Дельоза у поєднанні із семіотичними методами Р. Барта. Висновки. Визначено, що трюк є прийомом у різних видах мистецтва, спрямованим на створення глядацького враження, у процесі якого відбувається взаємодія культурних міфів. З’ясовано, що трюк є головним інструментом створення враження та утримання глядацької уваги, як у випадку нелінійного наративу, створеному відповідно до концепту ризоми, так і у разі фрактального лінійного наративу, притаманного класичній драматургії. Запропоновано переглянути режисерську концепцію конфлікту, як головного механізму утримання глядацької уваги. Вперше головною умовою утримання глядацької уваги під час взаємодії визначено створення трюку</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318065 «Документальний» театр Ервіна Піскатора: дадаїстські витоки та сучасний український контекст 2024-12-17T10:45:39+02:00 Ярослав Чигляєв Chygliaiev_f@mail.net <p>Мета статті – встановити ідейно-естетичні зв’язки між німецьким дадаїзмом і концептуальними витоками та арт-практикою «документального» театру Е. Піскатора 1920-х рр., і виявити їх рецептивні елементи у сучасному українському «документальному» театрі, який став одним із впливових факторів вітчизняного театрального процесу на тлі соціополітичних катаклізмів, що тривають від 2014 року. Методологія дослідження базується на застосуванні аналітичного, культурно-історичного, компаративного та описового методів для презентації предмету досліду та належного обґрунтування висновків. Наукова новизна дослідження полягає у висвітленні питання дадаїстських ідейно-художніх передумов формування концепції «політичного» театру Е. Піскатора та форми «документального» театру як її драматично-сценічного виразника. У Висновках зазначено, що ідейноестетичні засади «документального» театру як драматично-сценічного виразника ширшої концепції «політичного» театру були сформульовані у теоретичних працях та апробовані у сценічній практиці німецького режисера-авангардиста Ервіна Піскатора першої половини 1920-х рр. Водночас такі особливості нової драматично-сценічної форми, як політична тенденційність, антимілітаристський пафос, деструкція драматургічного матеріалу, об’єктивізація сценічної реальності, колажно-монтажний принцип організації дії, нові форми комунікації з глядачем, дають підстави для її компаративного зіставлення з арт-практикою європейського дадаїзму, презентованою зокрема акціями берлінського «Клубу Дада», членом якого Е. Піскатор був у 1918–1920 рр. Зауважено, що «документальний» театр не втрачав ідейно-естетичної актуальності впродовж минулого століття: його прямим наступником став європейський «соціальний» театр 1960–1970-х, а більш віддаленим – перформанси і геппенінги 1980-х років. Актуалізація жанру в Україні, пов’язана з активізацією соціально-політичного життя після Революції гідності і прагненням діячів вітчизняної сцени відгукнутися на події російсько-української війни, виявляє його рецепцію у постмодерністському дусі: збереження ідейно-змістовного наповнення з одночасною трансформацією формальних елементів.</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318090 РИТМ ЕПОХИ. МАЛОВІДОМІ СТОРІНКИ ІСТОРІЇ НАРОДЖЕННЯ БАЛЕТУ «БОЛЕРО» 2024-12-17T12:07:32+02:00 Андрій Лягущенко Liagushchenko_f@mail.net <p>Мета статті – виявивши найбільш суттєві особливості балету Моріса Равеля «Болеро», дослідити мало досліджені обставини народження задуму його першої постановки, що стала базовою для найвідомішої сучасної хореографічної версії твору авторства Моріса Бежара. Методологія дослідження. В процесі розгляду теми було застосовано аналітичний метод, який знадобився для всебічного вивчення проблеми соціально-естетичних впливів, що зумовили формування балетмейстерської концепції першої постановниці балету Броніслави Ніжинської. У статті використано метод теоретичного узагальнення для розгляду особливостей мистецького середовища Києва перших десятиліть ХХ ст., коли там творила Ніжинська. Культурно-історичний підхід обумовив загальну мистецтвознавчу та соціокультурну спрямованість дослідження й допоміг реалізувати його мету. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що розглядалося мало вивчене питання, пов’язане із обставинами виникнення постановочної ідеї балету «Болеро» у київський період творчості Ніжинської. В процесі дослідження було з’ясовано, що, перебуваючи у Києві, Броніслава Ніжинська тісно співпрацювала з видатними представниками українського й світового авангардного мистецтва: Олександрою Екстер, Вадимом Меллером, Лесем Курбасом. Завдяки цій співтворчості склалося новаторське розуміння проблеми ритму в образотворчому і хореографічному мистецтві, як відбитка суспільних рефлексій епохи. Відтоді принцип ритмізованих, геометрично подібних композицій став характерною рисою балетмейстерського почерку Броніслави Ніжинської. Київські експерименти «Школи рухів» Ніжинської знайшли своє продовження у постановках в антрепризі Дягілева, власному колективі та трупі Рубінштейн, де і побачило сцену «Болеро». Висновки. Розглянуто мало досліджені обставини народження задуму першої постановки балету Моріса Равеля «Болеро». З’ясовано, що середовищем, де у першої постановниці Броніслави Ніжинської виникла початкова балетмейстерська ідея, був Київ кінця 10-х – початку 20-х рр. ХХ ст. Доведено, що балетмейстерські ідеї цього балету та інших творів Ніжинської базувалися на новаторській концепції ритму у хореографії, розробленій у Києві. Дослідницькі матеріали статті стануть у пригоді в навчальних курсах з історії балету, театру і сценографії.</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318066 Сайт–специфік театр: особливості комунікації 2024-12-17T10:52:14+02:00 Дар’я Шестакова Shestakova_f@mail.net <p>Мета статті полягає у визначенні основних комунікативних принципів, характерних для сайт-специфік театру, мистецької практики, що була започаткована у ХХ столітті й досі залишається однією з актуальних форм європейського, північноамериканського театру та тих театральних культур, що розвиваються у схожій парадигмі. Методологія дослідження. В опрацюванні теми було використано аналітичний метод, що є необхідним для вивчення мистецтвознавчого аспекту проблеми. Застосовано також методи систематизації та узагальнення для аргументації самобутності феномена сайт-специфік театру, його місця в сучасному театральному процесі. Формальний метод покликаний дослідити форму художнього, у даному разі сценічного, твору, з метою визначення його специфіки. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що постановки, обрані для аналізу, які презентують таку форму театру, розглядаються через проблему не лише особливостей організації простору, а й через проблему комунікації. Такий двовекторний підхід дає можливість систематизувати їх за цими двома базовими критеріями. Охарактеризовано та систематизовано базові типи постановок у контексті цієї форми з урахуванням їхнього подієвого потенціалу. Висновки. Аналіз вистав, репрезентативних для даної мистецької практики, дає підстави розглядати її не лише як форму, що передбачає розміщення театрального контенту у позаінституціональних приміщеннях. Простір стає формотворчою одиницею у конструюванні наративу театрального твору, що спонукає до формування особливих комунікативних принципів, якими керуються при постановках: комунікація глядачів із простором/неживими об’єктами (сценографія, реквізит); інтеракція між глядачами й акторами. Можна виокремити два базових комунікативних принципи, характерних для зазначеної форми. Один передбачає фізичну присутність глядачів у змодельованому світі вистави. Другий принцип передбачає, крім цього, ще й функціональну заангажованість глядачів, пропонуючи їм різні рівні партисипації. Дослідницькі матеріали статті, розширюють арсенал знань щодо особливостей такої форми театру, як сайт-специфік, та уможливлюють їх використання в навчальних курсах з теорії та історії театру.</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318068 Особливості жанру рецензії на сторінках журналу «Український театр» у 1970–1980-х роках 2024-12-17T11:00:06+02:00 Вікторія Бубнова Bubnova_f@mail.net <p>Мета статті – аналіз театральної рецензії як ключового жанру української театральної критики 1970–1980-х років, зокрема вивчення її функцій, типології, ролі та розвитку на сторінках журналу «Український театр» – провідного фахового видання України; узагальнення вимог до рецензій у театральній критиці, визначення їх функції і роль у формуванні естетичних смаків та аналізі театрального процесу. Методологія дослідження. Дослідження базується на детальному описі жанру рецензії в українській театральній критиці 1970–1980-х років (описовий метод). Описуються функції рецензії, структура текстів, характер публікацій та їх зміст, а також основні проблеми, які розглядалися в рецензіях того періоду, що дає змогу виділити ключові особливості рецензій та еволюцію жанру впродовж визначеного періоду. Метод порівняльного аналізу застосовується для зіставлення театральної рецензії з іншими жанрами театральної критики; проводиться порівняння рецензій різних періодів (1970-ті та 1980-ті роки), що дає можливість простежити зміни в їх структурі та стилі. Типологічний метод застосовується для класифікації рецензій, що публікувалися в журналі «Український театр», за жанровими різновидами: комплексна рецензія, рецензія-огляд, рецензія-проблемна стаття, рецензія-інтерв’ю, рецензія-нарис тощо. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше театральна рецензія як жанр української театральної критики 1970–1980-х років стає об’єктом окремого наукового аналізу. Попри те, що окремі аспекти функціонування рецензії розглядалися театрознавцями та практиками на сторінках журналу «Український театр», а також у публікаціях 2000-х і 2010-х років, жодне з попередніх досліджень не надавало системного наукового розгляду рецензіям цього періоду. Висновки. Дослідження заповнює прогалину у вивченні театральної рецензії в українській театральній критиці радянського періоду, пропонуючи системний аналіз її особливостей, функцій, її ролі серед інших критичних жанрів, динаміки розвитку та типології.</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318078 УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР У ЧАСИ СУСПІЛЬНИХ КРИЗ: КРЕАТИВНІСТЬ І НОВАТОРСТВО ЯК ШЛЯХ РОЗВИТКУ 2024-12-17T11:21:34+02:00 Богдан-Гордій Бенюк Benіuk_f@mail.net <p>Мета статті – дослідження феномену актуалізації мистецтва театру у періоди суспільних викликів і незгод та виявлення інноваційних підходів і методів, які застосовують театральні продюсери й режисери, щоб вирішити нагальні проблеми театрального мистецтва задля його розвитку, на прикладі українського театру з часів відновлення незалежності, себто за останні три десятиліття. У статті застосовано методологію аналітичного, описового, порівняльного дослідження. Використано дедуктивний підхід, який дає змогу окреслити основну ідею і серед багатства мистецтва українського театру обрати ті приклади, що найбільш яскраво та показово її демонструють. Наукова новизна дослідження полягає у відстеженні зв’язку між суспільно-культурними кризами та сплеском театрального мистецтва як відгуку на проблеми доби; у дослідженні знакових для історії розвитку українського театру проєктів, інноваційні підходи яких стали запорукою успішності та культурної значимості. Висновки. Зазначено, що театральне мистецтво є одним із найбільш чутливо пов’язаних із спільнотою, яка об’єднується, зорганізовується в часи внутрішніх і зовнішніх викликів. Театральне мистецтво віддзеркалює проблеми спільноти, розмірковує над ними та підштовхує до пошуку адекватних рішень, об’єднує довкола спільних ідей і цінностей. Театральне мистецтво, особливо в часи соціокультурних криз, має бути гнучким, креативним, інноваційним, готовим реагувати на потреби часу, адже, як показує досвід, це прокладає шлях до розвитку.</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318109 ОСОБЛИВОСТІ УЧАСТІ ГЛЯДАЧА В НОВИХ МЕДІА 2024-12-17T12:37:02+02:00 Наталія Дніпренко Dniprenko_f@mail.net <p>Стаття аналізує особливості режисури в нових медіа, зосереджуючи увагу на взаємодії з глядачем. Розглядаються виклики й можливості, що виникають у процесі створення онлайн-вистав, перформансів медіаплатформ. Мета статті – дослідити, як цифрове середовище впливає на традиційні жанри, змінює режисерські підходи та взаємодію з аудиторією. Увага приділяється аналізу конкретних кейсів, що демонструють міжнародний і вітчизняний досвід у застосуванні інноваційних режисерських рішень у нових медіа. Особливо стрімко арт онлайн-технології розвивалися під час пандемії COVID-19 та з початку війни з росією. Висновки підтверджують тенденцію трансформації театру, що розширює межі, набуваючи ознак перформансу під впливом онлайн-медіа. Авторка наголошує важливість цифрової грамотності й міждисциплінарного підходу для розвитку сучасної режисури. Наукова новизна статті полягає в тому, що вперше вивчаються зміни позиції глядача під час суспільних трансформацій, зокрема під впливом інформаційних технологій, та відповідні нові режисерські рішення. Методологія дослідження. Основним є професійний режисерський метод дійового аналізу, що дає змогу досліджувати як суспільні процеси, так і вплив на глядача. Застосовано контент-аналіз для вивчення текстової, візуальної та аудіовізуальної інформації, використовується метод спостереження для аналізу поведінки аудиторії, а також кейс-метод для дослідження конкретних прикладів інтерактивної взаємодії у нових медіа. Авторка доходить висновку, що у нових медіа поведінка з пасивної перетворюється на активну: сприймаюча сторона – глядач, слухач – трансформується в активного учасника видовищного акту. В процесі полілогу позиція набуває мобільних і поліфонічних ознак, глядач стає більш емпатичним, толерантним і сприймає різні точки зору. У демократичних суспільствах із досвідом ведення діалогу, учасники вільніше висловлюють свої думки, активно комунікують і стають частиною процесу. У Висновках авторка наголошує на необхідності досліджувати нові жанри й форми взаємодії з глядачем, закликаючи митців адаптуватися до викликів сучасного мистецтва в онлайн.</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318073 «Метод – художній метод – творчий метод»: досвід сценічної практики 2024-12-17T11:12:29+02:00 Євген Локтіонав Loktionov_f@mail.net <p>Мета статті – визначивши основні особливості та структурні складові творчого методу як способу пізнання дійсності і перетворення її у сценічні художні образи, акцентувати увагу на проблемі творчого методу в сучасній українській театральній практиці. Методологія дослідження. В дослідженні теми використаний аналітичний метод, що є принципово важливим у відображенні процесу зміни поглядів на дану проблему та міри її розробленості. Також був застосований структурно-функціональний метод, який дає змогу досліджуване явище розглядати як сукупність певних структурних елементів або підсистем, що, впливаючи одна на одну та обумовлюючи одна одну, забезпечують функціонування самої системи. Зрештою, історико-динамічний підхід застосовано для виявлення історичних закономірностей, в процесі яких технічні, виробничі аспекти, зовнішні чинники театральної творчості набувають статусу художніх принципів. Здійснено спробу встановити зв’язок між технологічними умовами сценічних просторів і театральною лексикою. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що на даному етапі розвитку вітчизняного театру бракує теоретичних розвідок, спрямованих на осмислення особливості та специфіки творчого методу як специфічного способу трансформації життєвої реальності у сценічні образи. Зроблена спроба довести доцільність використання потенціалу конкретних (зокрема, етюдного) творчих методів. Висновки. Визначені основні структурні складові та принципи творчого методу як специфічного способу трансформації дійсності в сценічні художні образи, перетворення повсякденного пізнання життя на певну надпобутову, художньо осмислену реальність.</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318079 Візуальна складова образної системи вистави театру ляльок (на прикладі постановок Київського муніципального академічного театру ляльок на лівому березі Дніпра») 2024-12-17T11:28:57+02:00 Дар’я Рудая Rudaia_f@mail.net <p>Мета статті – виявлення специфіки формування образної системи вистави на прикладі сучасних постановок українського театру ляльок. Методологія дослідження. У статті застосовано функціонально-типологічний метод, що посприяв визначенню функцій засобів виразності та виявленню специфіки синтезу елементів образної системи вистав. Використано метод системного та художньо-композиційного аналізу для вивчення вистав і теоретичного обґрунтування тенденцій у формуванні образної системи вистав сучасного театру ляльок України. Застосовано метод компаративного аналізу для порівняння робіт митців різних художньо-естетичних уподобань, а також застосовано метод узагальнення для формування висновків. Наукова новизна дослідження полягає у виявленні специфіки формування образної системи вистав театру ляльок у контексті сучасного мистецтва; аналізі театральних постановок митців-сучасників; дослідженні взаємодії засобів виразності у формуванні художнього образу вистав українського театру ляльок. Висновки. За допомогою аналізу низки вистав сучасного українського театру ляльок показано специфічні особливості цього виду театрального мистецтва, зокрема: метафоризація художнього оформлення вистави, подача режисерських інтерпретацій обраних тем та сюжетів через поєднання ілюстративності й знаковості. Кожен елемент образної системи вистави відіграє свою роль, а їхня взаємодія створює цілісну візуальну концепцію, забезпечуючи гармонію між візуальним і драматургічним аспектами вистави, залучаючи глядачів до дослідження різних шарів постановки.</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318077 ДУАЛІСТИЧНИЙ ВИЯВ У ПОСТАНОВЦІ ЛЬВІВСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ОПЕРИ «ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ» 2024-12-17T11:18:34+02:00 Петро Бенюк Benіuk_f@mail.net <p>Мета статті – виявити особливості дуалістичної моделі неокласичного балету як системи доктрин, образів і значень, що становлять художню основу однієї з найпомітніших і, певною мірою, визначальних подій українського мистецького простору. Завдання дослідження:</p> <p>– окреслити дуалістичну модель створену львівськими митцями, її детермінанту та структуру;</p> <p>– декодувати сенсові пазли конструкції, закладені постановниками;</p> <p>– диференціювати лінійні й опосередковані бінарні опозиції;</p> <p>– порівняти алгоритми дії та приховані пружини балансів-контрбалансів процесу протиборства протилежних доктрин.</p> <p>Методологія дослідження включає використання системного аналізу, що обумовлено необхідністю виявлення і диференціації окремих бінарних груп і значень на рівні усієї структури. Герменевтичним методом автор послуговується для дослідження специфіки розгортання відповідної мистецької інтерпретації неокласичного балету, а також застосовує структурно-семіотичний метод для розкриття окремих сцен і значень. Наукова новизна статті полягає у розгляді неокласичної хореографічної постановки оптикою бінарної опозиції – двох протилежних доктрин. Дослідження охоплює різні змістовні пласти дійства, виявляючи відповідний концепт – складову моделі Абсолюту, що суміщає у собі драматично-актуальні образи сьогодення, міфологічну частину та гуцульську обрядовість із проблематикою соціуму й особистості. Автор пропонує семантичний, «двоелементний ключ», що дає змогу розкодувати окремі сцени та значення, виявити мистецькі механізми їх дії. Розширено та доповнено теоретичну базу зі специфіки сучасної неокласичної хореографії як жанру, який містить у собі комплікативну смислову складову. Висновки. Дуалістичний чинник неокласичного балету слід розглядати каталітичним фактором усього дійства. Створена постановниками двоелементна модель, сягає своїми коренями маніхейської системи поглядів та частково відображає болгарське Богомильство (тісно пов’язане з гностичним вченням). Разом із тим, такі її особливості як гуцульська обрядовість (колядки, співанки, прощальні голосіння, народні пісні, ритуали і традиції), доктринальна міць, образна надчуттєвість, різноманітність художньої репрезентації, глибина постановочного вирішення та складна хореографічна структура, перенароджують дійство у незвичайно оригінальний, суто національний витвір. Разом із тим перевідкривають українську хореографію у її розвитку, формуючи прогресивні виміри.</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318074 АКТОР І МУЗИКА: КООРДИНАЦІЯ, ВЗАЄМОДІЯ, ПАРТНЕРСТВО 2024-12-17T11:15:27+02:00 Олександр Левицький Levytskyi_f@mail.net <p>Мета статті – дослідження основних важливих елементів творчої взаємодії між актором і музикою на сцені, а також надання практичних порад і вправ для покращення роботи актора з музикою. Методологія дослідження. В основі цієї статті лежить особистий студентський, акторський і викладацький досвід, а також спостереження за роботою інших акторів і режисерів у Новому музичному театрі та в інших проєктах. Наукова новизна дослідження полягає в ґрунтовному аналізі накопиченого акторського досвіду та його структуризації для молодих акторів і студентів. До сьогодні праці про значення музики в акторській майстерності стосувалися лише окремих її складових або ж розглядалися з точки зору театрознавства, тобто підходу теоретичного, а не практичного. Дане дослідження – поєднання наявної теоретичної бази з безпосереднім практичним акторським досвідом. Висновки. Досліджено значення музики у контексті вистави і в контексті акторської майстерності. Виділено основні етапи в підготовці актора до взаємодії з музикою, проаналізовано значення дисциплін «ритміка», «танець», «музична грамота», «сценічний спів» у процесі навчання студентів. Розглянуто різницю між фізичною і психофізичною координацією актора з музикою. Проаналізовані особливості роботи актора в музичних виставах і мюзиклах. Наведені практичні поради і вправи щодо покращення партнерства між актором і музикою.</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318071 Португальський народний ляльковий герой Дон Роберто: не подібний до подібних 2024-12-17T11:07:40+02:00 Дар’я Іванова-Гололобова Ivanova-Hololobova_f@mail.net <p>Мета статті – порушити питання щодо відсутності в сучасному українському театрознавстві (й у навчальному процесі вищих і фахових закладів мистецької освіти України) систематизованої аналітичної праці з питань розвитку та становлення європейського театру ляльок. Запропонувати серію тематичних розвідок, присвячених образам народних лялькових героїв Європи, зокрема Португалії. Методологія дослідження базується на наступних наукових методах: пошуково-аналітичний (для збору інформації про португальський народний театр ляльок), компаративний (для порівняння народних героїв театрів ляльок країн західної Європи з ляльковим персонажем Португалії доном Роберто), метод систематизації (для аргументації самобутності сценічного образу дона Роберто), метод узагальнення (для роботи над висновками). Наукова новизна дослідження полягає в тому, що це є першим зверненням до історії португальського народного театру ляльок в українській науковій думці загалом. Крім того, доведено, що дон Роберто як головний персонаж португальської лялькової ширмової комедії в сукупності рис своєї зовнішньої характерності суттєво відмінний від стандартизованого образу народного лялькового героя Європи, що знайшов своє втілення у рукавичковій ляльці. Висновки. Сформовано джерельну базу для дослідження народного лялькарства Португалії, зокрема з корпусу театрознавчих розвідок португальських теоретиків і практиків цієї справи. Дослідницькі матеріали статті відкривають українським лялькарям і вченим ширші перспективи для аналізу театру ляльок окресленого культурного регіону. Вперше розкрито художній потенціал головного лялькового персонажа Португалії дона Роберто. Шляхом аналітично-компаративістського аналізу у статті досліджені та пояснені причини різночитань португальськими лялькарями зовнішності, костюма цього героя, його аксесуарів та озвучування порівняно з іншими рукавичковими ляльками – протагоністами народних лялькових комедій Італії, Великої Британії, Франції.</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318069 ОСОБЛИВОСТІ ПОБУДОВИ АТМОСФЕРИ В ПОСТДРАМАТИЧНОМУ ТЕАТРІ 2024-12-17T11:04:05+02:00 Петро Богомазов Bogomazov_f@mail.net <p>Мета статті – охарактеризувати особливості атмосфери постдраматичних постановок, розглянувши головні інструменти побудови атмосфери у постдраматичному театрі, вплив на генерування атмосфер нелінійної, колажної, фрагментарної побудови постдраматичних вистав, у порівнянні з принципами побудови атмосфери драматичних сценічних творів. Методологія дослідження. В опрацюванні теми було використано аналітичний метод для вивчення мистецтвознавчого аспекту проблеми. Порівняльний метод використано для виявлення різниці між принципом побудови атмосфери в драматичному та постдраматичному театрі. У статті застосовано методи систематизації й узагальнення для визначення особливостей та інструментів формування атмосфери постдраматичних вистав. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше окреслено особливості та інструменти побудови атмосфери вистав постдраматичного театру в порівнянні з принципами побудови атмосфери у драматичних виставах. Детально проаналізовано вплив візуального ряду, технологічних спеціальних ефектів, інтерактивних прийомів, нетеатральних приміщень на формування атмосфери постдраматичних вистав, визначені відмінності між принципами побудови атмосфери вистав постдраматичного та драматичного театру. В процесі дослідження проведено аналіз вистав, зокрема робіт Автанділа Варсімашвілі, Давида Петросяна, Дмитра Богомазова, Ромео Кастеллуччі. Виявлено, яке місце атмосфера посідає в передачі емоційного навантаження постдраматичних вистав, описано інструментарій побудови атмосфер у постдраматичному театрі Висновки. Дослідження визначає такі особливості атмосфери в постдраматичному театрі: конфронтаційність атмосфер постдраматичних вистав щодо глядача; вагому роль візуального рішення та спеціальних ефектів у побудові атмосфери, фасцинацію як інструмент цієї побудови; конфлікт атмосфер у постдраматичному театрі та їх монтаж як інструмент побудови загального емоційного впливу вистави; участь глядачів у побудові атмосфери внаслідок їх залучення та інтерактивних прийомів як інструментів побудови та зміни атмосфери; формування атмосфери внаслідок невідповідності функцій простору та об’єктів у ньому, що притаманно постдраматичним виставам, що їх грають у нетеатральних приміщеннях.</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318142 Освітні медійні інновації у світових навчальних практиках 2024-12-17T14:01:30+02:00 Іван Марченко IvanfMarchenko@adres.net <p>Мета статті – розглянути освітні практики, що використовують засоби нових медіа – віртуальну, доповнену, змішану реальність і штучний інтелект. Виявити витоки художньо-виражальних та мовотворчих засобів цих аудіовізуальних продуктів і визначити ефективність їхнього впливу на навчання в різних галузях людської діяльності. Методологія дослідження. Використано історичний підхід – розглядаються витоки «розумного» кіно в його класичному розвитку та трансформаціях у сучасні начальні аудіовізуальні форми. Порівняльний метод – ґрунтується на розгляді схожості та відмінностей виражальних засобів і способів екранного розгортання навчального матеріалу у класичному науково-популярному (навчальному) кіно та сучасних освітніх практиках. Аналітичний метод – сприяє розгляду мовотворчих особливостей освітніх платформ (на основі зарубіжних досліджень навчань будівельників, електриків, істориків мистецтва, дизайнерів, програмістів): як саме науково-освітній аспект у навчальному аудіовізуальному творі поєднано з суто мистецьким. Наукова новизна дослідження. Вперше досить широко розглянуто різноманіття сучасних, діючих на основі нових медіа, освітніх платформ, впровадження яких значно підвищує ефективність, інтерактивність та інклюзивність навчання. Висновки. Показано що драматургічна побудова та режисерське вирішення новомедійних освітніх платформ значною мірою відповідають специфіці класичного науково-популярного і навчального кіно. Посиленими драматургічними елементами виступають ефект занурення у віртуальну реальність та ігрофікація, які, збагачуючи емоційне сприйняття матеріалу, помножують пізнавально-навчальну функцію. Проаналізовано перспективи створення таких освітніх платформ, звернено увагу на необхідність підготовки фахівців задля їх створення та використання; а також на важливість інформування суспільства щодо позитивних моментів та застережень і викликів, що несуть ці освітні інновації та штучний інтелект</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318123 «Правда – постправда» 2024-12-17T13:06:09+02:00 Олена Оніщенко OlenafOnishchenko@adresa.net <p>Проблемне поле статті сформовано навколо однієї з наріжних ідей метамодерністського проєкту, яка спрямована на цілісне осмислення складних морально-психологічних станів людини що актуалізують такі питання як правда, щирість, політика, риторика. При цьому прихильники метамодернізму не оминають поняття «постправда», що є суто метамодерністським утворенням. Мета статті – узагальнення наявних в українській гуманістиці напрацювань щодо метамодерністської моделі культуротворення, окреслення теоретичного потенціалу низки нових понять, зокрема, дихотомії «правда – постправда», що, фактично, вводяться в ужиток, а також доцільність використання конкретних форм «комічного» в реконструкції логіки руху сучасної культури. У процесі дослідження були використані наступні методи: принцип історизму, що його потенціал дав змогу показати складні трансформаційні процеси, зумовлені реаліями сьогодення; комплексний підхід, який сприяв артикулюванню закономірностей сучасних культуротворчих трансформацій; міждисциплінарний підхід – своєрідний «теоретико-методологічний камертон» у царині гуманітарного знання ХХІ століття, концептуальний плюралізм, що відкрив можливості для змістовного наповнення розвідки, інтеграційний принцип, який спонукав кооптацію сучасних культурологічних теорій у площину даної статті. Ключові положення новизни дослідження презентують новий погляд на феномен творчості в добу метамодернізму, нові аспекти в аргументації проблематичності створення «позаелементних» художніх творів; введено у дослідницьке поле української гуманістики розвідку С. Брауза «Між правдою, щирістю і сатирою: політика постправди і риторика автентичності» (2018), акцентовано на його науковій позиції, що допомагає усвідомити доволі штучні метамодерністські конструкції, а також показано, що ідеологи метамодернізму обрали зв’язок понять «іронія – постіронія – сатира» його наріжним означником і як нового типу культури, загалом, і як підґрунтя літературно-мистецьких практик. Висновки: Аргументовано, що метамодернізм в умовах поточного століття розвивається як багаторівнева структура, що не претендує на цілісність, оскільки формується з численних авторських моделей, зокрема – розвідок, що вводиться в дослідницьке поле української гуманістики С. Брауза; відтворено як процес «прирощення» нових понять (постправда), так і спроби оперувати ними у контакті з уже широко відомими, намагаючись збагатити «відоме» елементами інноваційного змісту: правдоподібність + глибина = «глибиноподіб- ність». Застосування порівняльного аналізу дало змогу виявити потенціал поняття «правда», якому незавжди протистоїть інше поняття, зокрема, «постправда». Якщо потреба протистояння видається необхідною, поняттями, що творчо-пошуково взаємодіють із ним, виступають «істина» і «факт». Оскільки теоретичні засади метамодерністської культури лише формуються, увага до шляхів цього формування, вочевидь, має бути постійною з боку української гуманістики</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318124 Соціальна темпоральність акціонізму в сучасній видовищній культурі (на прикладі творчості Бенксі) 2024-12-17T13:13:58+02:00 Катерина Станіславська KaterynaStanislavska@adres.net <p>Мета статті – простежити особливості соціальної темпоральності художньої акції Бенксі «Кохання в смітнику» в контексті арт-активізму. У статті авторка розмірковує про специфіку арт-активізму, визначає особливості мистецького акціонізму, характеризує художню акцію як презентанта мистецько-видовищних форм акціонізму. У тексті представлене коротке резюме англійського художника-аноніма Бенксі як акціоніста та висвітлюється історія виникнення й розвитку його графіті «Дівчинка з повітряною кулькою» та подальшої акції «Кохання в смітнику». Базову методологію дослідження склали мистецтвознавчий і культурологічний аналіз, системний і компаративний методи, а також соціокультурний, людиноцентричний, міждисциплінарний, синергетичний підходи. Наукова новизна викладеного матеріалу полягає у розкритті явища соціальної темпоральності на прикладі художньої акції, яка функціонує в соціокультурному хронотопі. Висновки. Акціонізм сьогодні є плідною сферою творчої реалізації художника, завдання якої не відтворення реальності через мистецькі засоби й коди, а творення самої реальності. На прикладі розтягнутої в часі художньої акції «Кохання в смітнику» ми спостерігаємо явище соціальної темпоральності, що позначає часову сутність події в контексті життєдіяльності людини й суспільства: саме суспільний, соціокультурний фактор впливає на подальший розвиток і майбутнє можливе завершення акції</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318127 Біографічна традиція в українській музичній культурі 2024-12-17T13:26:24+02:00 Алла Литвиненко АllaLytvynenko@adres.net <p>Мета статті – простежити еволюцію біографічної традиції в українській музичній культурі, визначити її вплив на формування національної ідентичності та культурну спадщину загалом. Для досягнення мети виконано низку завдань: визначено сутність понять «біографія» та «біографічна традиція»; виокремлено основні етапи розвитку біографічної традиції; проаналізовано біографії видатних українських музикантів різних історичних періодів; розкрито роль біографічних досліджень у формуванні національної ідентичності; надано рекомендації щодо практичного застосування та подальші наукові вектори дослідження окресленої проблематики. Методологія дослідження. Під час дослідження використано загальнонаукові методи пізнання: аналіз, синтез, систематизація та узагальнення. Наукова новизна статті. Охарактеризовано біографічну традицію в українській музичній культурі крізь призму її історичного розвитку та зв’язку з формуванням національної ідентичності. Новизна праці полягає у комплексному підході до аналізу біографій видатних українських митців з урахуванням впливу соціальних, політичних і культурних чинників на їхню творчість. Це дало змогу виявити роль біографічної традиції не лише як засобу документування індивідуальних досягнень, а й як важливого інструменту відновлення та збереження національної культурної спадщини в сучасних умовах. Висновки. З’ясовано, що біографічна традиція відіграє важливу роль у формуванні культурної ідентичності нації, слугує джерелом глибокого розуміння розвитку української музичної культури. Аналіз біографій українських композиторів засвідчив, що їхня творчість є відображенням як індивідуальних пошуків, так і колективного мистецького досвіду, включно із соціальними і політичними умовами, у контексті яких відбувалася діяльність творців української музичної культури. Дослідження життя і творчості сучасних українських митців є актуальним науковим вектором розвитку музичної біографічної традиції, що сприятиме розширенню культурних обмінів і зміцненню статусу української музичної спадщини на міжнародному рівні</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318133 «Автобіографія» Р. Дж. Колінгвуда як інтерпретаційний варіант «біографічного методу» 2024-12-17T13:41:50+02:00 Марина Тернова MarynaTernova@adres.net <p>«Автобіографія» Робіна Джорджа Колінгвуда ще недостатньо активно включена в простір вітчизняного гуманітарного знання, тож авторський підхід до її тлумачення та оцінки актуалізуватиме зацікавлене ставлення з боку науковців й сприятиме розширенню теоретичного діалогу в логіці руху традиція – спадкоємність – новаторство. Мета статті – спираючись на порівняльний аналіз «Автобіографії» Р. Дж. Колінгвуда та теоретичних засад «біографічного методу» Ш.-О. де Сент-Бьова, аргументувати «автобіографію» як інтерпретаційний варіант «біографічного методу». Наукова новизна та методологія дослідження полягає у введенні в контекст української гуманістики «Автобіографії» Р. Дж. Колінгвуда, що спонукає залучення засад бібліографічного методу Ш.-О. де Сент-Бьова і щодо персоналії англійського вченого, і щодо власне біографізму, потенціал якого активно використовується у сучасному дослідницькому просторі. Використання сучасною гуманістикою низкою понять, які є спорідненими між собою: автобіографія, біографічний метод, біографія, біографізм, біографіка, персоналізація, актуалізує як необхідність формально-логічного узгодження понятійного апарату, так і проведення порівняльного аналізу наявних термінів. Оскільки всі вони несуть власне смислове навантаження, оперування ними вимагає чіткої інтерпретації (герменевтичного методу) кожного з понять. Також проблемне поле статті сформовано низкою проблем, які доцільно розглядати на перехресті таких гуманітарних наук, як культурологія, естетика, психологія та мистецтвознавство. Міждисциплінарність, яка виступає методологічним підґрунтям дослідження поставлених питань, дає змогу висвітлити їх змістовне наповнення в широкому культурно-філософському контексті. Висновки. Проаналізовано фрагменти з «Автобіографії» видатного англійського історика науки, філософа, естетика й теоретика мистецтва Р. Дж. Колінгвуда. Оцінено роль і значення цієї книги, що була оприлюднена вже після смерті автора, для створення цілісного уявлення про його життєво-науковий шлях і теоретичну спадщину. Аргументовано, що задля всебічної оцінки історико-культурного значення «Автобіографії» Р. Дж. Колінгвуда, доцільно здійснити порівняльний аналіз розмислів англійського вченого і «біографічного методу» Ш.-О. де Сент-Бьова. Реконструйовано приклади гострої полеміки, що мали місце на німецько-французьких теренах (Т. Манн – М. Пруст), які не тільки виявили «за» і «проти» «біографічного методу», а й підсилили аргументи щодо «Автобіографії» Р. Дж. Колінгвуда як інтерпретаційного варіанта методу Ш.-О. де Сент-Бьова.</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318135 Елементи метамодерну у креативному контенті онлайн-платформ 2024-12-17T13:45:17+02:00 Дмитро Улановський DmytroUlanovskyi@adres.net <p>Мета статті – дослідити особливості застосування метамодерністських елементів у креативному контенті онлайн-платформ, зокрема на прикладі роликів у соціальній мережі Інстаграм. Проаналізовано ключові метамодерністські підходи, такі як постіронія, осциляція, поєднання непоєднуваного та метамеланхолія, що дають можливість брендам залучати аудиторію на емоційному рівні. Методологія дослідження. Використання методу контент-аналізу креативних рекламних роликів, розміщених на онлайн-платформах, із застосуванням семіотичного підходу, аналітичного методу. Наукова новизна статті полягає в тому, що вперше метамодерністські елементи досліджуються в контексті рекламних роликів у соцмережах, зокрема з акцентом на емоційно-візуальні коди, що поєднують серйозність із іронією, інноваційність із ностальгією. Висновки. Метамодерністські інструменти, такі як постіронія, примітивність образів, багатоплановість, метарефлексивність і осциляція між протилежностями, є ефективними для створення емоційно залученого контенту, здатного вирізнитися серед великої кількості медіа у сучасному інформаційному просторі</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318139 Деякі аспекти розвитку культури та мистецтва єврейської меншини України: історія та сьогодення 2024-12-17T13:55:40+02:00 Валерій Геннадійович Полонський ValeriiPolonskyi@adres.net <p>Мета статті – дослідивши багатовікову історію проживання єврейської меншини України, виявити розвиток її унікальної культури, музичного, театрального мистецтва; знайти ознаки перетину та взаємовпливу української та юдейської народної культури, що значно збагатили мистецтво обох народів. Розглянути трансформаційні процеси, спрямовані на підтримку культури та мистецтва національних меншин з боку Української держави у контексті сьогодення й виявити вплив іноземних благодійних фондів на розвиток культури та мистецтва єврейської національної меншини України. Методологія дослідження. В опрацюванні теми були застосовані історичний метод, за допомогою якого були досліджені умови проживання та розвитку єврейської меншини в Україні; метод періодизації, що надає можливість структурувати історичні періоди розвитку мистецтва єврейської меншини; аналітичний метод, необхідний для вивчення впливу благодійних фондів на розвиток мистецтва національних меншин в Україні; історико-політичний метод – для виявлення політичних і законодавчих змін у політичному та законотворчому полі сучасної Української держави. Наукова новизна дослідження полягає у висвітленні взаємного впливу української культури та культури єврейської меншини України, проведенні характеристики сучасного стану культурного розвитку національної меншини. Вперше зроблено аналіз роботи єврейських благодійних міжнародних фондів, що опікуються розвитком мистецтва єврейської громади України. Висновки. Окреслено історичні аспекти багатовікового життя єврейської меншини України, взаємопроникнення культур і мистецтва двох народів: панівної української культури та культури єврейської меншини. Наголошено на трансформаційних політичних і законодавчих процесах сучасної Української держави, які спрямовані на розвиток самобутньої культури всіх національних меншин, що проживають на території України. Вперше досліджена діяльність благодійних єврейських організацій на прикладі роботи Американського розподільчого комітету «Джойнт», Сумського єврейського фонду «Хесед-Хаїм», Львівського всеукраїнського єврейського благодійного фонду «Хесед-Ар’є», Харківського єврейського культурного центру «Бейт Дан», Харківського громадського центру «WOHL» і вплив на розвиток мистецтва єврейської меншини України цих іноземних благодійних фондів, специфіку їх роботи з державою та меншинами, що створить можливість у майбутньому покращити взаємодію між українськими та єврейськими мистецькими колективами.</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318141 Європейський фестивальний рух як форма культурної взаємодії циркового мистецтва 2024-12-17T13:58:25+02:00 Богдан Олегович Аксютенко BohdanAksіutenko@adres.net <p>Європейський фестивальний рух циркового мистецтва відіграє ключову роль у розвитку сучасного культурного простору Європи, сприяючи популяризації циркових традицій, професійному<br />зростанню виконавців і зміцненню міжкультурної взаємодії. Актуальність дослідження полягає у необхідності аналізу ролі фестивалів як майданчиків для обміну досвідом і впровадження інноваційних<br />технологій у циркове мистецтво. Традиційні форми цирку потребують адаптації до умов глобалізації та<br />щораз вищої конкуренції з цифровими розвагами. Це дослідження спрямоване на вивчення механізмів<br />і шляхів розвитку фестивального руху, що сприяє не лише збереженню національних традицій, а й інноваціям у цирковому мистецтві. Мета статті – дослідження європейського фестивального руху як<br />форми культурної взаємодії в цирковому мистецтві з акцентом на його ролі у популяризації циркових<br />традицій, розвитку професійних навичок артистів і впровадженні сучасних технологій. Методи дослідження включають аналіз наукових праць, які висвітлюють роль фестивалів у цирковому мистецтві,<br />порівняльний аналіз різних їх форм у країнах світу (можливість порівняти особливості організації фестивалів у різних країнах Європи, зосередившись на їхніх концепціях, репертуарі, участі міжнародних<br />артистів і культурній взаємодії між представниками різних держав), контент-аналіз (вивчення медійного контенту, присвяченого цирковим фестивалям, зокрема статей, рецензій, відео-оглядів і соціальних<br />мереж), метод кейс-стаді (вивчення конкретного випадку), історичний метод (виникнення та еволюція<br />фестивального руху). Результати дослідження показали, що фестивалі циркового мистецтва сприяють розвитку креативної співпраці між представниками різних мистецьких напрямків, надаючи їм можливість удосконалювати професійні навички та впроваджувати нові форми. Вони також підтримують збереження традицій через інтеграцію інноваційних технологій у виступи, створюючи нові формати циркових шоу. Водночас фестивалі стали важливими платформами для міжнародної культурної дипломатії та професійного обміну. У висновках наголошено, що розвиток циркового мистецтва в Європі значною мірою залежить від подальшої підтримки фестивального руху через створення грантових програм та інтеграцію цифрових технологій. Перспективи подальших досліджень включають вивчення впливу цифрових інновацій на циркове мистецтво та розширення можливостей міжнародної співпраці.</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024 http://nv.knutkt.edu.ua/article/view/318137 Креативні індустрії як складова сучасної культури 2024-12-17T13:49:58+02:00 Святослав Вікторович Галюк galiuks_fals@adres.net <p> Мета статті – проаналізувати виробництво культурно-мистецького продукту засобами телебачення і кінематографа та обґрунтувати наукові підходи до вивчення креативних індустрій в України. Методологія дослідження. Використано методологію дослідження, що базована на використанні міждисциплінарного підходу, історико-культурного, узагальнюючого та системного методів, аналітичного, порівняльного й культурологічного методів, що уможливлює багатовекторний розгляд запропонованої проблематики і формулювання ґрунтовних висновків. Наукова новизна дослідження характеризується тим, що вперше проблему сутності й функціонування креативних індустрій в Україні та за її межами розглянуто в контексті розвитку їх у межах телевізійної та кіноіндустрії. Висновки. Проаналізовано законо-<br />давчі підмурки розвитку креативних індустрій у національному соціокультурному середовищі. Зʾясовано особливості функціонування креативних індустрій у сучасному світовому й вітчизняному культурному просторі. Показано специфіку розвитку креативних індустрій засобами телебачення і кіномистецтва.<br />Встановлено, що розвиток креативних індустрій в Україні потребує глибокого вивчення, послідовної та поступової, ретельної адаптації зарубіжного досвіду, зокрема, в галузі виробництва та поширення на споживчому ринку культурно-мистецького продукту, створеного засобами кінематографа і телебачення</p> 2024-12-26T00:00:00+02:00 Авторське право (c) 2024