Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого

Валентина Слободян: життя як присвята українському кіно

Оксана Мусієнко — Thu, 23 Nov 2023 00:00:00 +0200

Степан Бондарчук. Мімограмота. Майстерство актора

Валентина Грицук — Thu, 23 Nov 2023 00:00:00 +0200

Бондарчук, Степан. Майстерство актора. Мімограмота / Степан Бондарчук; Благодійний фонд «Центр розвитку мистецької освіти»; упоряд. Микола Шкарабан. К. : ПП «Євро-Волинь», 2023. 218 ст. : іл.

Державний театральний менеджмент у контексті історичного розвитку сценічного мистецтва

Андрій Лягущенко — Thu, 23 Nov 2023 00:00:00 +0200

Виокремлено проблему державного театрального менеджменту. Уточнено основні типи театральної політики – патерналістську та регулятивну. Названі інструменти впливу держави на театр у вигляді монополії, ліцензування та удержавлення.

Розглянуто історію управління театром у Франції та Англії для з’ясування, як формувалися основні типи державної театральної політики. Показано зарубіжні впливи на театральний менеджмент в Україні та його особливості на різних історичних етапах.

Запропоновано змінити підхід до викладання відповідних дисциплін для студентів й аспірантів.

Реалізація мотиву «відродження» в моновиставах «Прекрасний звір у серці!» та «Момент кохання»

Євген Нищук — Thu, 23 Nov 2023 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано концепт відродження (відновлення) у моновиставах «Прекрасний звір у серці!» та «Момент кохання». Мотив відродження має особливу евентуальну значущість для сучасної соціокультурної ситуації в Україні, надає можливість глядацькій аудиторії за допомогою моновистав пережити катарсис, тобто очищення душі та її відновлення задля боротьби з ворогом. Аналізовані у статті моновистави є частиною загального наративу спротиву, який сьогодні формує українська культура, інтенсифікуючи форми національної самоідентифікації та визначаючи вектори відродження країни після Перемоги. У такому разі жанр моновистави виконує важливу суспільну функцію, формуючи наратив національного відродження й сприяючи консолідації громадянського суспільства.

Геронтософські аспекти драматургії Моріса Панича

Ангеліна Ангелова — Thu, 23 Nov 2023 00:00:00 +0200

У статті розглянуто проблему осмислення старості в творчості канадського драматурга Моріса Панича. Головним предметом дослідження є геронтософські аспекти драматургії М. Панича.

Методологія дослідження базується на наступних наукових методах: пошуково-аналітичний (для збору інформації про творчість Моріса Панича), біографічний (для реконструкції етапів життєвого шляху Моріса Панича), семіотичний (для розкриття наявного в п’єсах М. Панича символізму), структурно-типологічний (для виявлення специфіки драматургії і типологізації персонажів), порівняльний (для виявлення подібних та відмінних характеристик літніх персонажів п’єс Моріса Панича), метод узагальнення (для підбиття підсумків).

Результати та висновки. Виявлено, що абсурдистські п’єси канадського драматурга Моріса Панича містять розлогу екзистенційну проблематику, де не останнє місце посідає осмислення старості. Цілий ряд драматичних текстів («7 історій», «Спостерігач», «Порушники», «Гордон», «Магазинні злодюжки», а також сітком «Гей, Леді!») зображує літніх персонажів, їх спосіб життя та комунікації з іншими членами соціуму. Аналіз проблематики, драматичних колізій, характерів персонажів з творів Моріса Панича дав змогу зробити певні узагальнення щодо загальної концепції старості та ставлення драматурга до проблеми порозуміння представників різних поколінь. Наскрізними для інтертекстуального поля творів М. Панича є такі ідеї: старі люди мають лімінальний (перехідний) статус, що спричинює відповідні розмисли про смерть; старість є часом «збірки» особистості, персональної самоідентифікації, спогадів про минуле; життєві цінності літніх персонажів Моріса Панича перебувають поза вимірами християнської етики; старі з його п’єс демонструють бунтівне ставлення до суспільних норм і державних законів; кожен із літніх героїв М. Панича зберігає установку на наставництво, кожен прагне передати свій досвід та знання молодшому поколінню. Драматург мислить у річищі стратегії «позитивного старіння», трактує старість як повноцінний життєвий період, заперечує надмірний культ сили, молодості, активності та краси, критикує геронтофобію та ейджизм, аналізує проблеми евтаназії та насильства над старими. Приклад творчої діяльності Моріса Панича актуалізує необхідність подальшого мистецтвознавчого дослідження варіативних моделей старості та стратегій старіння, віддзеркалених в авторській драматургії та на театральній сцені.

Парадигмальний «перехід» у діяльності Львівської національної опери першої чверті ХХІ століття

Петро Бенюк — Thu, 23 Nov 2023 00:00:00 +0200

У статті розглядається творчо-організаційна діяльність Львівської національної опери у хронологічних межах ХХІ століття та її акультураційно-інкультураційні особливості. Автор простежує розвиток цих процесів у постановочній роботі театру та виокремлює для дослідження два періоди у його роботі. На основі аналізу та порівняння динаміки кількісних показників у розвідці виявлено явище «парадигмального переходу» в репертуарній політиці установи та «інкультураційно-художня модифікація» як специфіка проєктного менеджменту театру на сучасному етапі.

Проблема художньої спадкоємності: від «метафізики» Л. Курбаса до метамодерністських пошуків в українському театрі ХХІ ст.

Дмитро Ходаківський — Thu, 23 Nov 2023 00:00:00 +0200

У статті досліджується «метафізичний» вимір творчості Леся Курбаса і аналізуються причини звинувачень його у цьому. Розглянуто специфіку теоретичних орієнтирів режисера, що свідчать про прогнозування ним історично-художніх прийомів метамодернізму.

Автором обґрунтовується необхідність поглибленого вивчення мистецьких здобутків режисера, що є своєрідним культурним каталізатором активізації не лише творчих пошуків у сучасному українському театрі, а й їх зіставлення з процесами в європейському театральному просторі

Розвиток національної хореодрами у період культурно-економічних реформ у КНР 1980-х рр.

Фен Баоцзян — Thu, 23 Nov 2023 00:00:00 +0200

Стаття присвячена проблемі розбудови національного балетного театру в Китаї. Головним предметом дослідження є балетний театр КНР часів виходу з кризи після культурної революції 1966-76 рр. Мета статті – дослідити розвиток національної хореографічної драми в Китайській Народній Республіці в період культурно-економічних реформ 1980-х рр.

Методи дослідження. Було використано наступні методи дослідження: системно-історичний метод (для послідовного розгляду впливу соціальних, культурних і політичних факторів на реформування діяльності китайського балетного театру); пошуково-аналітичний (для збору інформації про художню стратегію і репертуар головних сценічних майданчиків КНР, характер творчості провідних діячів балетного мистецтва в 1980-ті рр.); структурно-типологічний (для виявлення головних тенденцій розвитку китайського балетного театру), семіотичний (для аналізу символічної мови китайської національної хореографічної драматургії), компаративний (для порівняння різних історичних періодів розвитку китайського танцю, а також для зіставлення західного балетного мистецтва з національним стилем китайського балетного театру), метод узагальнення (для написання висновків).

Результати та висновки. Виявлено, що впродовж 1980-х рр. китайський балет повертається до пошуків унікального національного стилю. Цей процес мав перерву під час культурної революції 1966- 76 рр., коли було дозволено виконання лише взірцевих революційних вистав, та був відновлений у період соціально-економічних реформ у КНР. Доведено, що у переважної більшості китайських хореографів апеляція до національного матеріалу відбувалася різними способами: через цитування відомих творів літератури, відтворення візуальних образів і тем з китайської кінокласики, використання історичних сюжетів і персонажів, залучення до сценографії предметів старовинної матеріальної культури (костюми, меблі, посуд, інші предмети побуту), додавання рухів з давніх обрядів, бойового мистецтва кунг-фу, імітації трудових процесів з життя доіндустріальної сільської громади. Зроблено висновок, що китайський національний балет користується багатовіковою спадщиною китайської традиційної культури як відправною точкою для реалізації нових ідей. Новаторські постановки китайських хореографів сполучають елементи класичного (сценічного) і народного танцю із західною балетною хореографією. Наголошено, що залучення творів світового балету до репертуарної афіши китайських балетних труп відбувалося за принципом адаптації та насичення національним змістом – семантикою, ідейно-філософськими концепціями, музичним матеріалом, хореографічною лексикою, художньо-декоративним оздобленням тощо. Виважена внутрішня та зовнішня культурна політика КНР, перехід економіки на ринкові рейки, прагнення китайських балетмейстерів знайти свій шлях у розвитку балетного мистецтва зумовили створення в країні наприкінці 1990-х рр. неповторної балетної школи, що нині постає як непересічне явище в світовій хореографічній культурі.

Особливості становлення імпровізаційного театру у сполучених штатах Америки

Альмуваїл Фадель — Thu, 23 Nov 2023 00:00:00 +0200

Стаття демонструє у дуже репрезентативному, вузькому й ретельно обраному обсязі, як театральна сцена США поєднувала різні форми та функції імпровізації і через ці експерименти створювала зовсім нові, характерні для американського театру стилі та форми. З цієї суміші, завдяки різноманітним пошукам і колективним ідеям, народився імпровізаційний театр – окреме, складне художнє явище, що покладається виключно на імпровізацію не лише як метод, але й також як завершений результат

Вестерн. Історія і міф

Оксана Мусієнко — Thu, 23 Nov 2023 00:00:00 +0200

Статтю присвячено вестерну, одному з найпопулярніших жанрів світового кіно. У тексті розглядається історія виникнення і становлення жанру, еволюція героя та його екранного втілення у фільмах про Дикий Захід.

Аналізується поетика вестерну, збагачення системи виражальних засобів. Акцентується глибинний зв’язок вестерну з міфологічними структурами, що є одним з джерел його стабільної популярності.

Взаємодія українського театрального мистецтва і кінематографа в часи Другої світової війни: режисерсько-акторський аспект

Галина Погребняк — Thu, 23 Nov 2023 00:00:00 +0200

Показано специфіку функціонування кіно- і театральних закладів в Українській РСР у 1943-1945 рр. Визначено дотичність театрального мистецтва та кінематографа, окреслено фактори їх взаємовпливу. Здійснено спробу розширити межі театрознавства в контексті кінознавчих розвідок. Показано вплив суспільно-політичних процесів на діяльність театру й кінематографа. З’ясовано роль екранних засобів у презентації театрального мистецтва, оригінальної творчості його найяскравіших майстрів. Визначено значимість кінорежисури у висвітленні здобутків представників театральної галузі. В опрацюванні теми було застосовано міждисциплінарний підхід, що базується на використанні низки загальнонаукових методів, зокрема: система теоретичних методів (індукція, дедукція, ототожнення, комплексний мистецтвознавчий аналіз, синтез), що дало можливість опрацювати фактологічну базу реалізації фільмів у взаємодії з театральними діячами. Типологічний метод дав змогу розглянути спільні художні принципи у творчих пошуках майстрів театру і кіно. Крім того, було застосовано аналітичний і системний методи у своїй єдності, що є необхідним для вивчення мистецтвознавчого аспекту проблеми.

Проблема визначення кінематографа «морального занепокоєння»: історичний дискурс

Максим Клопенко — Thu, 23 Nov 2023 00:00:00 +0200

Стаття присвячена проблемним аспектам визначення кінематографа «морального занепокоєння». Попри наявність досліджень, які всебічно розглядають відповідний період у польському кіно, сам феномен «морального занепокоєння» досі викликає низку труднощів трактування і означення його особливостей. У статті окреслені історичні, соціальні та філософські витоки дискусії про кінематограф «морального занепокоєння», проаналізовані засади основних підходів до його визначення, розглянуті хронологічні та структурні суперечності в рамках наявних кінознавчих розвідок, наголошено на доцільності широкого підходу в аналізі праць авторів кіно «морального занепокоєння». Визначено принципові для сьогодення особливості означеного кінематографа, а також його морально-етичне наповнення.

Жанр мелодрами та гендерні стереотипи в екранних мистецтвах

Тетяна Журавльова — Thu, 23 Nov 2023 00:00:00 +0200

У статті досліджуються гендерні стереотипи, соціальні міфи, які вплинули на формування жанрової конвенції екранної мелодрами. У переважній більшості випадків протагоністом мелодрами є жіночий персонаж, на співчутті до якого будується драматургічна кардіограма цього жанру. Розглянуто соціальні, психологічні, культурні підстави, які формували типологію мелодраматичних стереотипів.

Акцентовано увагу на певних змінах в гендерній стратегії мелодрами, зокрема на переміщенні сюжетних акцентів на персонажів-чоловіків. Не руйнуючи свої основоположні естетичні канони, сучасна екранна мелодрама засвідчує відхід від стереотипних уявлень про суспільні ролі чоловіків і жінок, зміщуючи акцент зі статі на особистісні якості та зосереджуючись на філософському осмисленні життєвих реалій

Постать Богдана Хмельницького на українському кіноекрані: трансформації образу

Володимир Никоненко — Thu, 23 Nov 2023 00:00:00 +0200

У статті послідовно розглянуто українські ігрові кінофільми, присвячені гетьманові Богдану Хмельницькому. Виокремлено основні характерні риси Хмельницького у кожній стрічці та визначена логіка екранної трансформації образу гетьмана крізь десятиліття. Значна увага приділяється соціокультурним і політичним чинникам, що у різні роки прямо чи опосередковано впливали на кінематографічне трактування військово-політичних діянь Хмельницького

Диференціація жанру китайського бойовика уся: від фентезі й історичної драми до комедії та наукової фантастики

Чжан Ціньвень — Thu, 23 Nov 2023 00:00:00 +0200

Стаття присвячена проблемі жанрової диференціації у кіномистецтві. Головним предметом дослідження є система піджанрів китайських бойовиків уся. Мета статті – здійснити системний аналіз відгалужень жанру уся та виявити специфічні характеристики того чи іншого піджанру.

Методи дослідження. Було використано наступні методи дослідження: метод системного аналізу (для типологізації та систематизації піджанрів уся); пошуково-аналітичний (для збору інформації про історію виникнення, умови розвитку та особливості рецепції тих чи інших кінострічок про майстрів бойових мистецтв); семіотичний (для виявлення наявного в фільмах уся символізму), компаративний (для порівняння прототипів та їх ремейків, характеристик різних піджанрів уся, специфіки кіновиробництва материкового Китаю, Гонконгу та Тайваню тощо), метод узагальнення (для підбиття підсумків дослідження та написання висновків).

Результати та висновки. Авторка пропонує власну типологію піджанрів фільмів про майстрів бойових мистецтв, що ґрунтується на основі вивчення історії виникнення та розвитку жанру уся, його сюжетних та стилістичних ознак, способів створення екранного тексту, манери подання ідей і образів тощо. З’ясовано, що стійкими ознаками жанру уся є ідея відновлення справедливості, наявність особливого типу героїв – майстрів бойових мистецтв, естетизація силових зіткнень до високого рівня бойової хореографії. Вибіркове застосування кіновиробниками нестійких жанрових ознак уся (специфічні художні прийоми, антураж, сюжетні нашарування, візуальна стилістика тощо) стимулювало спочатку диференціацію фільмів про майстрів бойових мистецтв (уся-фентезі та історичне уся), а потім – жанрову дифузію (наприклад, комедії молейтау). Такі процеси призвели до створення наступних піджанрів уся: фентезійне уся, історичні та псевдоісторичні драми, уся-детектив, бойовики кунг-фу, комедійне уся, уся-еротика, фільми жахів з елементами бойових мистецтв, мелодрами уся, науково-фантастичне (сай-фай) уся, «авторське» уся.

Зроблено висновок, що жоден з піджанрів уся не втратив своєї актуальності в сучасному кіномистецтві. З огляду на поліжанрову природу новітнього кіно можна говорити або про міксування піджанрів (наприклад, проекти, що містять елементи бойовику, горору та еротики), або про висловлення режисерів без дифузії жанрів і синтетичних запозичень (такими найчастіше постають фентезійні уся чи історичні бойовики). З погляду на сталість і довговічність піджанрів, можна говорити про розподіл на три групи: 1) уся-фентезі та історичні бойовики: вони є найдавнішими, адже виникли в 1920-х рр. та відображали тематику традиційної пекінської опери, що була прототипом жанру; 2) мелодрамні, детективні, еротичні, комедійні уся, а також фільми-кунг-фу і горори, які виникають упродовж 1970-80-х рр. у кіноіндустрії Гонконгу в результаті творчих і комерційних пошуків кіновиробників; 3) «авторське» уся та науково-фантастичні бойовики, що з’являються у 1990-х рр. під впливом взаємодії західного кіно, міжнародного співробітництва, а також культурно-економічної інтеграції материкового Китаю, Гонконгу та Тайваню.

Наголошено, що фільми уся перетворилися на важливу складову національної культури, вони існують як потужний ідейно-художній напрям, що претендує на значну роль у репрезентації китайської цивілізації.

Жанр horror та творчість Куросави Кійосі

Георгій Курбанов — Thu, 23 Nov 2023 00:00:00 +0200

Метою статті є дослідження творчості Куросави Кійосі, а також феномену японського погляду на фільми жахів й те, як вони переплітаються з людськими бажаннями та страхами. Проаналізовано причини прояву страху, цікавості й любові до цього жанру та його соціального значення в світі кінематографа. На прикладі творчості Куросави Кійосі, який є одним з найталановитіших і найвідоміших кінорежисерів нового японського кіно і який хоча й працює в різних жанрах, та найбільше прославився на терені фільмів жахів, розглянуті варіації й бачення японського боку питання. Його фільми вражають своїм постмодерністським трактуванням ідентичності, і в них вирізняється концепція азійського погляду на кризу жанру і концепти страху, що визначаються як особлива мова переказу культурної історії. Розглянуто взаємозв’язок концептів страху, їх соціальні та культурні замисли. Порушується питання достовірності переказу культурної історії мовою кінематографа, наголошується суперечність між історією та міфом, створюваними кінематографом. Проаналізовано картини Куросави Кійосі на Каннських кінофестивалях, а також проведено порівняння його робіт з роботами західних кінорежисерів, таких як Роберт Еггерс, Олександр Ажа, Баррі Левінсон, Роман Поланський, Річард Доннер та Джон Карпентер.

Еволюція гриму в кінематографі України1920-х-2023 років

Олена Хомутецька — Thu, 23 Nov 2023 00:00:00 +0200

На прикладі низки картин українського кінематографа1920-х – 2023 років, проаналізовано та визначено основні етапи розвитку кіногриму в Україні. Розглянуто зміни, що відбулися в галузі гримерного мистецтва, залежно від соціального та технічного розвитку суспільства. Проаналізовано підходи художників-гримерів до створення образів, залежно від впровадження таких інновацій у кіновиробництві, як чутлива плівка, електричне освітлення, павільйонні зйомки тощо. У статті акцентовано увагу на ключовій ролі кіногриму в підвищенні якості виробництва фільмів в Україні.

Робота режисера з непрофесійними акторами в кіно України доби Незалежності

Владислав Вітрів — Thu, 23 Nov 2023 00:00:00 +0200

У статті розглянуто підходи режисерів до роботи з непрофесійними акторами як способи вираження авторського світогляду. Особливу увагу приділено використанню підходів режисера як засобу зображення проблематики соціальних реалій.

Застосовані такі методи наукового дослідження: пошуковий (для збору інформації про обрану тему), дедуктивний метод (для виокремлення окремих стилістичних рис кінофільмів із загального явища українського кіно доби незалежності), порівняльний (для виокремлення особливостей роботи з непрофесійними акторами режисерів Європи та режисерів України), метод узагальнення (для написання висновків).

Авторська інтерпретація концепції «виродження»: проєкт «Анти-Нордау»

Олена Оніщенко — Thu, 23 Nov 2023 00:00:00 +0200

Запропоновано авторську – культурологічну інтерпретацію концепції «виродження», – однієї з найбільш дискусійних як психолого-психіатричних, так і естетико-літературознавчих ідей першої половини ХХ ст. Показано розподіл європейської психології другої половини ХІХ ст. за принципом «позитивна – негативна», що спричинило введення пошукових концепцій Ч. Ломброзо, М. Нордау, Е. Феррі, Г. Россолімо у контекст «негативної» психології. Зазначено, що упродовж перших трьох десятиліть ХХІ ст. інноваційні процеси метамодернізму – нового естетико-художнього напряму американсько-європейської культури – актуалізували окремі чинники «негативної» психології, які стимулюють до перегляду і відповідної оцінки її різних орієнтирів, що торкалися як літературно-мистецьких угруповань, так і конкретних персоналій. Проєкт «анти-Нордау» передбачає можливість презентації авторської гіпотези щодо переосмислення концепції «виродження» на теренах метамодернізму, спонукаючи до використання її окремих положень у просторі теоретико-практичних конструкцій нової моделі американсько-європейської культури.

Р.Дж. Колінгвуд: проблема свідомості в концептуальному полі «принципів мистецтва»

Марина Тернова — Thu, 23 Nov 2023 00:00:00 +0200

Виокремлено проблему свідомості, яка посідає неабияке місце в ґрунтовному дослідженні відомого англійського історика науки, естетика та теоретика мистецтва Р.Дж. Колінгвуда, позиція якого формувалася із урахуванням психоаналітичної моделі свідомості.

Показано, що англійський науковець сприймав свідомість як складну структуру, яка потребує міжнаукового підходу. Внаслідок цього історико-філософська інтерпретація свідомості трансформується передусім у поле психологічного знання, оскільки від початку ХХ століття саме на теренах психології аргументується найбільш структурована модель психіки людини, в якій «свідомість» має власне місце, виконуючи низку функцій.

Наголошено, що авторська позиція Р.Дж. Колінгвуда сфокусована навколо низки проблем, таких як художня творчість, емоція, почуттєва сфера та її вплив як на створення, так і на сприймання мистецьких творів.

Етика карнавалізації як основи вираження комічного у постмодерній культурі

Дмитро Улановський — Thu, 23 Nov 2023 00:00:00 +0200

У статті розглядається вплив карнавалізованої поведінки на сучасний культурний дискурс, де вона інтегрується через спільний лейтмотив з карнавальною традицією Середньовіччя та тимчасовим отриманням необмеженої свободи. Автор аналізує маргінальні категорії і нетрадиційні аспекти в порівнянні з попередніми дослідженнями культурних полів, використовуючи поняття «містичного сприйняття» та вказує на зміну вектора розмежування між загальноприйнятим і антиповедінкою в сучасній культурі. Автор наголошує важливість дослідження етичних аспектів комічного як частини культури та його впливу на суспільний розвиток, а також на роль карнавалізації як фундаментальної основи комічного.