Художня цінність слова (на матеріалі викладання гуманітарних дисциплін)

Автор(и)

  • Євгенія Валеріївна Миропольська Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, Ukraine http://orcid.org/0000-0001-9570-5641

DOI:

https://doi.org/10.34026/1997-4264.27-28.2021.238844

Ключові слова:

мистецькі терміни, художній переклад, художня цінність, діалог культур, ідіоми, студенти, слово

Анотація

У періоди радикальних змін у суспільстві загострюється проблема цінностей, світ яких є багатоманітним. Він охоплює цінності матеріальні та духовні, соціальні й політичні, етичні та естетичні.

Ціннісний зміст життя узагальнюється в художніх цінностях, котрі яскраво його втілюють завдяки художній образності творів мистецтва, звертаючись до почуттів і розуму людини, і таким чином стимулюють осмислення певної ціннісної проблеми, яка в результаті стане чи не стане власним надбанням реципієнта.

Надаючи можливість пережити непрожите, стискаючи суспільний та історичний досвід поколінь до концентрації й форм, доступних для особистісного прилучення до нього, мистецтво є своєрідним “банком даних” щодо архетипів поведінки, архетипів сприймання реальності та культури. І все це молода людина опановує через найнадійніше входження людини в соціум – мову.

Слово мовлене характеризує як людину, так і суспільство, в якому вона живе. У кожного народу мова своєрідна і незрівнянна, але спільним для всіх є те, що вона виражає думки і почуття людини, містить у собі творче начало.

Передбачаємо декілька нових технологічних прийомів, які, на нашу думку, допоможуть через слово прилучитися до художніх цінностей світу в процесі викладання гуманітарних дисциплін у мистецьких ВНЗ, розширивши нескінченну багатовимірність молодої людини:

іншомовна мистецька терміно-ідіоматична “інкрустація” теоретичних гуманітарних дисциплін, що може слугувати засобом міжнародного спілкування і взаєморозуміння. Будучи раціональним осягненням цінностей і джерелом інформації, яке забезпечує процес пізнання фіксованих одиниць мови, оперування термінами в галузі мистецтва допоможе культурній орієнтації студента, його здатності спілкуватися іноземною мовою, не поводитись “асиметрично” в певних ситуаціях, що свідчитиме про мовну коректність і сприятиме подальшому розвитку чуття мови.

2) Мистецтво літературно-художнього перекладу (у нашому випадку це стосується світового театру і світової драматургії, поезії).

Звертаємо увагу студентів на той факт, що, на відміну від музики, живопису, танцю, літературний твір чи не єдиний з видів мистецтва, що замкнений мовними межами. Українською мовою герої грецьких трагедій почали розмовляти завдяки видатним українським перекладачам Василеві Сімовичу, Андрію Содоморі, Борисові Тену, Тарасові Франку та ін.

Студенти мають зрозуміти сутність праці перекладача художнього твору: виконання перекладу – не технічна справа, не «фото» тексту, який потребує буквального перекладу кожного слова, а використання перекладачем своїх вмінь і таланту для донесення читачам (глядачам, слухачам) максимальної близькості до смислів оригіналу. Якщо така мета досягнута, відбувається не лише популяризація тексту, а й розбудова мови, в сферу якої завдяки перекладу вноситься цей текст, мобілізуючи почуття мовного патріотизму читача.

3) Діалог культур як фундаментальна потреба людської спільноти, що дає можливість уникнути одномірності мови; дає змогу інтерпретувати думки, посилювати їх, обмірковувати, сперечатися тощо. Запропонована технологія представляє нові ракурси та акценти приєднання студентів до культурних традиційних та інноваційних практик спілкування і регулювання взаємовідносин з наявним буттям.

Біографія автора

Євгенія Валеріївна Миропольська, Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого

кандидат філософських наук

Посилання

Bekh, I. D. (2018). Personality on the way to spiritual values. Kyiv-Chernivtsi: Bukrek. 296 p.

Cambridge Learner’s Dictionary (2011). Cambridge University Press. 688 p.

Cameron, Julia (2019). Golden wein. Moscow: Livebook Publishing Ltd. 320 p.

Collisions of the anthropological reflection. (2002). Kyiv: VARAPAN. 156 p.

Dilts, R. (2016). Focuses of the language. S-Ptr: Piter. 224 p.

Dushenko, K. V. Memento mori. The history of famous quotations. Moscow: Azbuka — Atticus. 500 p.

Hesse, G. (1990). Letters to friends. Literary studies. (Book 3, pp. 177–189).

Isaacs, W. (1999). Dialogue and the art of thinking together: A pioneering approach to communicating in business and in life. New York: Currency. P. 428.

Khamitov, N., Krylova, S., Rozova, T., et al (2017). Philosophical anthropology. Dictionary. Kyiv. 310 p.

Kleinman, P. (2016). Psych 101. Harkiv: Nemiro LTD. 240 p.

Kramsch, C. (1993). Context and Culture in Language Teaching, Oxford: Oxford University Press. Pedagogical dictionary. (2001). Kyiv: Pedagogichna Dumka. 516 p.

Philosophical encyclopedic dictionary. (2002). Kyiv: Naukova Dumka. 744 p.

Russell, B. (1995). A History of Western Philosophy: And Its Connection with Political and Social Circumstances from the Earliest Times to the Present Day. New York: Simon & Schuster. 759 p.

Spinelli, E. (2009). The Mirror and the Hammer: Challenging Orthodoxies in Psychotherapeutic Thought. Minsk: I. P. Loginov. 216 p.

Zenkovsky, V. V. (1997). Russian thinkers and Europe. Moscow: Nauka, 390 p.

Using literature – an introduction https://www.teachingenglish.org.uk/article/using- literature-introduction

Intercultural dialogue and language: the influence of our mother tongues — https://en.unesco.org/interculturaldialogue/blog/406

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-05-25

Номер

Розділ

КУЛЬТУРОЛОГІЯ