Театр Леся Курбаса: новаторські пошуки в царині сценічного мовлення

Анотація

Мета статті – з’ясування процесу формування Леся Курбаса як національно свідомої мовної особистості, набуття досвіду художнього читання, здійснення новаторських пошуків в царині сценічного мовлення в створених та очолюваних ним театральних колективах. Звернутися до унікального досвіду Театру Леся Курбаса, в якому було органічно поєднано і мовленнєве, і пластичне виховання студійців та акторів, спонукають процеси, пов’язані з девальвацією сценічного мовлення та надання пріоритету пластичним засобам акторської виразності на сучасній українській сцені. Методологія дослідження ґрунтується на єдності акмеологічного, культурологічного, синергетичного, театрознавчого підходів та низці загальнонаукових і спеціальних методів. Наукова новизна дослідження полягає у виявленні генези новаторських пошуків в царині сценічного мовлення Театру Л. Курбаса, висвітленні динаміки та специфіки кожного його періоду («Тернопільські театральні вечори», «Молодий театр», Кийдрамте, Мистецьке об’єднання «Березіль», театр «Березіль»), в інноваційному характері пошуку шляхів удосконалення сценічного мовлення. Висновки. В дитячі та юнацькі роки Леся Курбаса було закладено літературно-мистецькі підвалини для його подальшого зростання на ниві сценічного мистецтва. Кожен етап діяльності Театру Л. Курбаса відзначався специфікою практичного опанування сценічного мовлення та його наукового осмислення, сягнувши найбільшої інтенсивності в Мистецькому об’єднанні «Березіль», де було створено режисерський штаб, комісію з питань мови, комісію з голосу, станцію мови і термінології, залучено фахових спеціалістів. Л. Курбас мав природжений талант театрального педагога, виховавши цілу плеяду українських акторів і режисерів, які, зокрема, дбали і про вдосконалення та розвиток сценічного мовлення. З метою продовження досліджень, розпочатих у Театрі Л. Курбаса, доцільно створити Національний Інститут Театру, одним з підрозділів якого може стати Лабораторія сценічного мовлення.