Безбар’єрність та інклюзивність українських театрів: соціокультурний аспект

Анотація

Мета статті – виявити шлях до безбар’єрності та інклюзивності театральних культурних просторів і послуг, що надаються українськими театрами, та дослідити їх значення для соціокультурного простору України, що є індикатором розвитку суспільства. Методологія дослідження. Дослідження безбар’єрності та інклюзивності українських театрів у соціокультурному контексті базується на комплексному підході з використанням аналітичного, компаративного, дедуктивного та індуктивного методів. Наукова новизна статті. Наразі безбар’єрність та інклюзивність українських театрів досліджено недостатньо. Зокрема потребує аналізу як потенціал фізичного простору, так і здатність професійних та аматорських театрів до інтеграції у соціум людей з обмеженими можливостями. Висновки. Безбар’єрність та інклюзивність українських театрів має забезпечити рівні можливості долучення людей до театрального мистецтва. Забезпечення усунення фізичних і просторових бар’єрів сприятиме відвідуванню театрів дітьми і дорослими з обмеженими можливостями, а також людьми похилого віку. Мистецтво театру, де актор стає прикладом цілісної тілесно і духовно людини, здатне стати поштовхом для подальшого самовираження та самовдосконалення людей з обмеженими можливостями у безбар’єрному і відкритому для всіх суспільстві з перспективами подальшого духовного розвитку.