Впізнаваність кольорів, тотожність силуету — спільний патерн зовнішнього вигляду народного лялькового героя Європи

Автор(и)

  • Дар’я Іванова-Гололобова Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, Україна https://orcid.org/0000-0002-2277-5240

DOI:

https://doi.org/10.34026/1997-4264.36.2025.332754

Ключові слова:

театр ляльок, народний театр, народний ляльковий герой, маскот, рукавичкова лялька, маріонетка, Європа, зовнішня характерність, костюм

Анотація

Мета статті – дослідити основні елементи зовнішньої характерності народних лялькових героїв Європи, виявити їхню подібність та засвідчити ідентичність образу лялькового маскота народних театрів ляльок європейських країн. Методологія дослідження базується на таких наукових методах: пошуково-аналітичний (для збору інформації про народні театри ляльок Європи), компаративний (для порівняння візуальних характеристик ляльок), метод аналогій (для встановлення відношення тотожності між основними ляльковими персонажами європейських народних театрів), метод узагальнення (для роботи над висновками). Дослідження спирається на наукові принципи об’єктивності, системності, історизму. Наукова новизна полягає в тому, що дослідження представляє одну з перших в українському театрознавстві розвідок, яка працює з проблемою компаративістського аналізу образів народних героїв театрів ляльок Європи, пошуком і доведенням рис їхньої ідентичності, зокрема у зовнішньому вигляді. В науковий обіг уперше вводяться розвідки провідних європейських учених, які досліджували проблему генези, історичного та культурного розвитку лялькових маскотів. Висновки. Сформовано джерельну базу для дослідження народного театру ляльок Європи. Розглянуто візуальні образи лялькових маскотів – найяскравіших представників народних театрів західної та східної Європи. З’ясовано, що колористична гама костюма, форма та призначення головного убору, обрис силуету та особливості фізіологічного вирішення облич ляльок у цих театрах є в корені синонімічними. Ця тотожність пояснена з огляду на історичні підвалини розвитку театрів ляльок Європи. Дослідницькі матеріали статті стануть у пригоді в навчальних курсах з історії театру, сценографії, костюма та драматургії.

Посилання

Anderson, M. (1923). The Heroes of the Puppet stage. New York. Harcourt, Brace and Company. 420 p.

Asper, H. G.(1980). Hanswurst. Studien zum Lustigmacher auf dem deutschen Theater im 17. und 18. Jahrhundert. Emsdetten: Lechte Verlag. 426 p.

Bagno, A. The popular tradition: dictionary of a living art. Tracing past and present [22nd Congress of UNIMA 2016] / Bratislava, 2016. P. 11-22.

Balme, C. Einführung in die Theaterwissenschaft Paperback. Berlin : Erich Schmidt Verlag, 2021. 225 р.

Bernstengel, O. (1994). Kasperl & Co. Ein StichwortLexikon. Beiträge zur Geschichte der lustigen Figur im Puppenspiel / Nold. Frankfurt/Main. P. 173-194.

Boehn, M von. (1966). Dolls and Puppets. Lanham: Rowman & Littlefield Publishers. 552 p.

Greco, F. G. (1990). Pulcinella, Maschera Del Mondo: Pulcinella e le arti dal Cinquecento al Novecento. Milano: Mondadori Electa. 478 p.

Heller, J. B. (1955). Kašpárek má právo na návrat. Loutkář. Květen. P. 104.

Jurkowski, H. (2014). Dzieje teatru lalek: od antyku do “belle epoque”. Lublin: Teatr im. H.Ch. Andersena w Lublinie. 510 p.

Jurkowski, H. (1994). Narr-Nationalheld-Sozialrevell. Zur Modernisierungsgeschichte der komischen Charaktere im Puppentheater. Beiträge zur Geschichte der lustigen Figur im Puppenspiel / Nold. Frankfurt/Main. P. 61-74.

Linhardt, M., Müller-Kampel, B. (2019). Puppentheater im 19. Jahrhundert : mit Kasperl und Pimperl, Hanswurst und Hänneschen, Peter und Polichinell : Studien zur Figuralität, Motivik und Komik. Graz: Uni-Press Verlag. 708 p.

Malik, J. (1954). Tradiční loutkový Kašpárek – legenda a skutečnost. Loutkář. Prosinec. P. 265-268.

Martyn, Jacques (Tiger Lillies) / Michael Simon. Punch & Judy [Електронний ресурс]. URL: https://www.dtver.de/downloads/leseprobe/11433.pdf (дата звернення: 13.05.2025).

Podehl, E. (1994). Der unzeitgemäße Narr. Die Lustige Figur im Puppentheater des 18. Jahrhunderts im Spiegel der Zensur – ein phänomenologischer Versuch zu einem Volktheaterprinzip. Beiträge zur Geschichte der lustigen Figur im Puppenspiel / Nold. Frankfurt/Main. P. 75-90.

Rabe, J. E. (1912). Kasper Putschenelle: Historisches über die Handpuppen und Althamburgische Kasperszenen. Hamburg: Salzwasser Verlag. 286 p.

Snook, L. (1994). Unser Hanswurst war ein Salzburger. Die lustige Person auf der Bühne. Gesammelte Vorträge des Salzburger Symposions 1993 / Verlag Ursula Müller-Speiser. Anif/Salzburg. P. 469-482.

Speaight G. (1955). The History of the English Puppet Theatre. London: G.G. Harrap & Co. Ltd. 350 p.

Weinkauff, G. (1994). Kasperforschung. Über die wissenschaftliche Rezeption des Grotesk-Komisches und der Lustigen Figur des Puppentheaters vom ausgehenden 18. Jahrhundert bis heute. Beiträge zur Geschichte der lustigen Figur im Puppenspiel / Nold. Frankfurt/Main. P. 13-38.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-06-17

Номер

Розділ

СЦЕНІЧНЕ МИСТЕЦТВО