Футуристичні театральні проєкти Фортунато Деперо: на початках «театру художника»

Анотація

Мета статті – презентація театральної практики провідного італійського футуриста Ф. Деперо як витоку тенденції «театру художника» задля окреслення її історичної тяглості й кращого розуміння впливу італійського футуризму на становлення театру, в якому художник не просто оформлює виставу, а осмислює її як цілісний «синтетичний» мистецький витвір. Методологія дослідження базується на застосуванні аналітичного, культурно-історичного та описового методів для презентації предмета досліду та належного обґрунтування висновків. Наукова новизна дослідження полягає в акцентуванні ролі Ф. Деперо як предтечі концепції «театру художника» в контексті італійського футуризму, а також у спробі переосмислення його театральних проєктів як ранніх зразків «синтетичного» й візуально орієнтованого театру, що передували постдраматичним тенденціям кінця ХХ століття. У Висновках зазначено, що Ф. Деперо був одним із перших, хто розглядав театр не як простір для драматичного тексту чи сценічної дії, а як цілісну художню композицію. Він виступав за перевагу візуального над словесним, що повністю відповідало футуристській концепції «синтетичного» мистецтва і водночас передвіщало мультимедійний підхід у театрі кінця ХХ – початку ХХІ ст. У власних проєктах Ф. Деперо прагнув зруйнувати традиційні уявлення про міметичний характер театрального мистецтва: замість «живого актора» – маріонетка або абстрактна конструкція, замість сюжету – динаміка форми, кольору і руху. Він створював костюми, декорації, кінетичні об’єкти, що зближували театр з образотворчим мистецтвом, зокрема зі скульптурою та художньою інсталяцією. У цьому сенсі він випередив інші авангардистські течії ХХ ст.: від сценографічних експериментів художників Баухаузу до практиків «постдраматичного» театру