Валентин Васянович: представник української «нової хвилі»

Анотація

Мета статті – проаналізувати та визначити характерні риси авторського стилю Валентина Васяновича – режисера, який представляє нове покоління українських кінематографістів, які відійшли від пострадянської тематики і звернулися до більш виразної української перспективи, що ґрунтується на сучасних проблемах. Методологія дослідження. Використані методи дослідження: джерелознавчий (при опрацюванні та осмисленні використаних джерел); історичний (при вивченні історичних та соціокультурних умов формування авторського кіно незалежної України); функційний (при аналізі жанру фільмів); аналітичний (при виявленні специфічних рис режисури автора); формально-структурний (при вивченні стилістичних особливостей конкретних аналізованих фільмів); метод систематизації та узагальнення (для аргументації самобутності феномена режисури фільмів Васяновича, її місця в сучасних культуротворчих процесах); крос-культурний метод (для виявлення особливостей презентації фільмів режисера на міжнародній арені). Наукова новизна дослідження полягає в тому, що ґрунтовний аналіз феномену режисури Валентина Васяновича, яскравого представника української «нової хвилі», в контексті жанрово-тематичної проблематики сучасного ігрового кінематографа України, вперше постав предметом цілеспрямованого кінознавчого дослідження; у статті охарактеризовано творчість кінорежисера, фільми якого успішно презентовано на міжнародних кінофорумах. Висновки. Розглянуто історичні умови становлення українського авторського кіно. З’ясовано умови появи культурного феномену сучасності – кіно української «нової хвилі». Запропоновано визначення терміна та характерні ознаки української «нової хвилі». Проаналізовано основні характеристики режисури Валентина Васяновича (фільми «Атлантида» (2019), «Відблиск» (2021), досліджено особливості кіномови, тематику фільмів, специфіку художніх способів і прийомів автора. Розглянуто звернення автора до проблеми посттравматичного стресового розладу (ПТСР).