Абсурд як спосіб взаємодії з реальністю у кінокомедіях

Анотація

Мета статті – проаналізувати категорію абсурду в кінокомедіях та окреслити її функціональні елементи, що спрямовані на осмислення реальності. У фокусі дослідження – фільми, у яких гумор і абсурд не лише виконують розважальну, видовищну функцію, а й виступають інструментами критики соціальних, політичних та екзистенційних явищ. Методологія дослдження ґрунтується на поєднанні естетичного, філософського та структурно-драматургічного аналізу. Розглянуто приклади західного та українського кіно, в яких використано прийоми театру абсурду, гротеску, інверсії, а також мовної і ситуаційної нелогічності. У статті проаналізовано, як через абсурдні конфлікти, парадоксальні персонажі та порушення звичних наративних моделей кінокомедії розкривають глибші сенси буття – хаотичність, ірраціональність, відчуження, а також пошук нового типу взаємодії з реальністю. Наукова новизна полягає у спробі узагальнити і систематизувати різні моделі абсурду в кінокомедіях ХХ–ХХІ століття та вказати на потенціал абсурдного гумору як повноцінного естетичного методу, що здатен не лише викликати сміх, а й провокувати глибокі філософські рефлексії. Висновки демонструють, що абсурд у кінокомедії не є хаотичним чи випадковим – це свідомо організована драматургічна структура, яка дає змогу переосмислити уявлення про нормальність, логіку та сенс у сучасному світі.