Вітчизняний культурний простір в історичній ретроспективі

Анотація

Мета дослідження полягає у виявленні історичних традицій формування вітчизняного культурного простору, дослідженні етапів його розвитку та механізмів функціонування у конкретноісторичних умовах і державних формаціях. Методи дослідження. У дослідженні використано системний підхід та історико-хронологічний метод. При дослідженні проблеми було також взято до уваги синергетичні дослідницькі парадигми в галузі культурології, а також загальні методи аналізу і синтезу. Використання вказаних методів дослідження сприяло отриманню власних теоретичних результатів. Наукова новизна одержаних результатів обумовлена вибором теми дослідження. Розгляд питання розвитку вітчизняного культурного простору в його історичній ретроспективі є важливим та актуальним завданням не тільки з точки зору визначення пріоритетів культурної політики держави, а й також вироблення теоретичних підходів до формування концептуальних ідей і гіпотез функціонування національного культурного простору та його взаємодії із державою з точки зору того факту історії, що на теренах України століттями державні утворення не були національними. Така постановка питання викликає потребу залучення антропологічного підходу до зʼясування чинників сталого розвитку української культури. Обґрунтовано ідею, що певна сукупність історично обумовлених смислів послуговує підґрунтям формування вітчизняного культурного простору. Доведено, що історично обумовлені смисли є константою, що впливає на формування культурного простору та виконує функцію кодування нації. Висновки. Україна має історично сталий культурний процес функціонування вітчизняного культурного простору. Сучасна державна культурна політика з формування вітчизняного культурного простору має пострадянський характер. Законодавство про культуру потребує докорінної модернізації з урахуванням світового досвіду формування локальних культурних просторів.