АНАЛІЗ МОДЕЛЕЙ ПРОДЮСЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНСЬКОМУ ТЕАТРІ У СУЧАСНИХ СЦЕНІЧНИХ ПРАКТИКАХ

Анотація

Мета статті – виявити та осмислити сучасні моделі продюсерської діяльності у сценічному мистецтві, а також визначити роль продюсера у цьому процесі. Аналізуючи трансформацію продюсера від адміністративного координатора до креативного співтворця, акцентувати його роль як реалізатора творчої ідеї, який поєднує художнє мислення, стратегічне управління й технологічні інновації. Методологія дослідження спирається на поєднання аналітичного, порівняльного та методу узагальнення. Використано серію напівструктурованих інтерв’ю (2024–2025) з продюсерами незалежних театрів Києва та Львова, авторські спостереження за репетиційними процесами в освітніх лабораторіях КНУТКіТ імені І. К. Карпенка-Карого, а також кейс-аналіз сучасних українських і міжнародних продюсерських ініціатив (Open Opera Ukraine, GogolFest, Porto Franko, Art Arsenal Live). Наукова новизна дослідження. Вперше у національному мистецтвознавчому дискурсі узагальнено та проаналізовано моделі креативного продюсування – кураторську, інтеграційну та креативно-менеджерську. Визначено тенденцію переходу продюсера від суто організаційних функцій до ролі співтворця, який формує естетичний і технологічний вектори сценічного процесу. У навчальному середовищі університету продюсера репрезентовано як реалізатора творчої ідеї, який здатен поєднати мистецьку візію режисера з інноваційними практиками культурного менеджменту. Висновки. Результати дослідження свідчать, що сучасне продюсування у сценічному мистецтві України відзначено інтеграційними процесами – між творчістю та управлінням, мистецтвом і технологіями, освітою та практикою. Розвиток освітніх лабораторій, дослідницьких форматів і партнерських ініціатив сприяє формуванню нового типу продюсера – фахівця, який не лише організовує процес, а й докладає чимало зусиль для створення естетико-художнього простору різних моделей сценічного твору.