Абсурд як метод репрезентації трагічного в українському кіно
DOI:
https://doi.org/10.34026/1997-4264.37.2025.345169Ключові слова:
абсурд, трагічне, травма, національна ідентичність, кінематограф, війна, Інший, репрезентація, аудіовізуальне мистецтво, монтаж, трансформації, режисерАнотація
Стаття присвячена дослідженню абсурду як естетичної стратегії репрезентації трагічного досвіду у сучасному українському кінематографі. Мета праці – у формуванні концептуальної моделі абсурду, що постає як пізнавальний і етичний механізм, здатний фіксувати досвід втрати, дезорієнтації, порушення ідентичності та травматичної пам’яті. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні інтерпретативного аналізу кіномови з філософськими концептами абсурду та підходами, що осмислюють межі репрезентації та критикують її здатність до передання досвіду (А. Камю, Т. Адорно, Ж. Бодрійяр, Дж. Батлер). У фокусі – трансформація традиційних моделей трагедії та зрушення від телеологічної драматургії до відкритих і фрагментованих форм. Новизна дослідження полягає у запропонованій типології абсурду в українському кіно: абсурд постдії, втрати дому, симуляції та неприйнятого досвіду. Стаття аналізує художні й документальні фільми В. Васяновича, М. Наконечного, М. Чернова, Ф. Сотниченка, М. Ер Горбач, І. Цілик, Н. Ворожбит і Є. Трояновського, окреслюючи способи, якими візуальна мова фіксує неможливість повернення трагедії у завершені смислові рамки. Висновки. Абсурд у новітньому українському кінематографі не заперечує сенсу, а радше свідчить про зміну способів його пошуку, коли звичні естетичні форми більше не працюють. Він дає змогу говорити про досвід, який не вкладається у завершені сюжети чи моральні підсумки – досвід розгубленості, безсилля, повторення, життя після надломів. У різних фільмах ця логіка виявляється по-різному: через зсув акценту з подій на стани, через тишу, ритмічні розриви, сцени, що зависають у часі. Абсурд стає формою, яка дає можливість залишатися поруч із тим, чого не можна раціонально пояснити, але що наполегливо прагне бути побаченим, почутим і не забутим.
Посилання
Adorno, T. W. (1981). Prisms (S. Weber & S. Weber, Trans.). Cambridge, MA: The MIT Press. 270 p.
Badiou, A. (2005). Being and Event. (O. Feltham, Trans.). London: Continuum. 544 p.
Barthes, R. (1981). Camera lucida: Reflections on photography (R. Howard, Trans.). New York, NY: Hill and Wang. 119 p.
Bodriiar, Zh. (2004). Symuliakry i symuliatsiia [Simulacra and simulation] (Trans. O. Yaremenko). Kyiv: Osnovy. 255 p. [іn Ukrainian]
Butler, J. (2004). Precarious Life: The Powers of Mourning and Violence. London: Verso. 168 p.
Butler, J. (2009). Frames of war: When is life grievable? London: Verso. 203 p.
Camus, A. (2005). The Myth of Sisyphus (J. O’Brien, Trans.). London: Penguin Books. 183 p.
Deleuze, G. (1990). The Logic of Sense. (M. Lester with C. Stivale, Trans.). New York: Columbia University Press. 409 p.
Derrida, J. (1982). Margins of Philosophy (A. Bass, Trans.). University of Chicago Press. 378 p.
Heidegger, M. (2012). Contributions to Philosophy (Of the Event). (R. Rojcewicz & D. Vallega-Neu, Trans.). Bloomington: Indiana University Press. 384 p.
Lacan, J. (1977a). The subversion of the subject and the dialectic of desire in the Freudian unconscious. In Écrits: A selection (A. Sheridan, Trans.). W. W. Norton. Р. 268-282.
Lacan, J. (1977b). The function and field of speech and language in psychoanalysis (A. Sheridan, Trans.). In Écrits: A selection. W. W. Norton. Р. 30-113.
Sartre, J.-P. (1989). No Exit and Three Other Plays (S. Gilbert, Trans.). New York, NY: Vintage International. 114 p.
Žižek, S. (2008). Violence: Six sideways reflections. New York, NY: Picador. 208 p.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, подають наукові статті для публікації у «Науковому Віснику» на таких умовах:
а) Автори, подаючи наукові статті для публікації, надають збірнику «Науковий Вісник» право першої публікації (за ліцензією Creative Commons Attribution). Це дає змогу іншим ділитися роботою з підтвердженням авторства роботи та первинної публікації в цьому збірнику. Водночас за авторами зберігаються в повному обсязі авторські права, що підтверджується Законом України про авторське право і суміжні права за № 3702-ХІІ від 23.12.1993 р.;
б) Автори мають право укладати додаткові окремі угоди на договірній основі стосовно невиключного поширення опублікованої версії Збірника (публікації в книжці, інституційному сховищі тощо), з підтвердженням початкової публікації в цьому виданні;
в) Автори також мають право розмістити свої праці в мережі Інтернет (на їх веб-сайті чи в іниституційних сховищах) до подання чи під час подання праць на розгляд редакційної ради Збірника.
ЛІЦЕНЗІЙНІ УМОВИ
За авторами збірника наукових праць «Науковий Вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого» / «Naukovij vìsnik Kiïvskogo nacìonalnogo unìversitetu teatru, kìno ì telebačennâ ìm. Ì.K. Karpenka-Karogo» зберігається авторське право що підтверджується Законом України про авторське право і суміжні права за № 3702-ХІІ від 23.12.1993 р. (остання поточна редакція 14.10.2020). За ліцензійними умовами надається право також і редакції збірника публікувати оригінальні наукові статті, що містять нові наукові дослідження й не публікувалися в інших виданнях.
Ліцензійна політика журналу сумісна з переважною більшістю політик відкритого доступу та архівування матеріалів. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі. Автор зберігає авторські права і права на публікацію без обмежень.
Погляди авторів публікацій можуть не збігатися з поглядами редакції. За достовірність фактів, дат, прізвищ тощо відповідальність несуть автори.
