Тілесність кіноактора як чинник катарсичного ефекту: феноменологічний підхід
DOI:
https://doi.org/10.34026/1997-4264.37.2025.345186Ключові слова:
катарсис, тілесна перформативність, втілена симуляція, дзеркальні нейрони, феноменологія, гаптичність, емпатія, режисерський інструментарійАнотація
У статті досліджується феномен катарсису в кінематографі крізь призму міждисциплінарного підходу, що поєднує арістотелівську естетику з нейронаукою та феноменологією. У центрі уваги – тілесна перформативність актора як один із ключових чинників емоційної резонансності глядача. Мета статті – у виявленні нейрофізіологічних і феноменологічних механізмів катарсису в екранних мистецтвах. Зокрема у з’ясуванні, яким чином тілесна дія актора, його мікрорухи та дихання стають медіаторами емоційного резонансу глядача. Розглядається вплив втіленого пізнання та феноменології сприйняття на розуміння процесу естетичного співпереживання у кіно. Особливу увагу приділено режисерському інструментарію для активізації глядацького співпереживання. Методологія дослідження. У роботі застосовано міждисциплінарний підхід, який поєднує феноменологічний аналіз тілесного досвіду з нейроестетичними та когнітивними теоріями емоцій. Використано порівняльний метод для аналізу взаємозв’язку між акторською перформативністю та глядацьким сприйняттям, а також аналітичний метод для інтерпретації наукових джерел з нейрофеноменології, психології емоцій і кінорежисури. Наукова новизна. Стаття пропонує нове бачення катарсису як процесу втіленого пізнання, у якому тіло постає не лише інструментом вираження, а передумовою естетичного досвіду. Пропонується узагальнити дані нейронаукових досліджень і феноменологічних концепцій для обґрунтування режисерського підходу до формування катарсичного ефекту в кіно. Висновки. Катарсис у кінематографі можна розглядати як результат тілесно-емоційної взаємодії між актором і глядачем, у якій емпатія набуває нейрофізіологічного підґрунтя. Такий підхід сприяє переосмисленню режисерського інструментарію в напрямі поєднання естетичних, психологічних і нейронаукових стратегій впливу. Перспективи подальших досліджень полягають у розвитку нейрокінематичного аналізу як методу вивчення емоційної динаміки глядацького сприйняття.
Посилання
Bryukhovetska, L. I. (2011). Kinomystetstvo: Navchalnyi posibnyk dlia studentiv vyshchykh navchalnykh zakladiv [The art of cinema: Textbook for students of higher educational institutions]. Kyiv: Lohos. 391 p.
Dmytryk, O. (2010). Fenomen haptichnoi vizualnosti v kinematohrafi [The phenomenon of haptic visuality in cinematography], Ukrainian Art Studies: Materials, Research, Reviews, Nr 11. P. 37-382.
Aristotle (1996). Poetics (M. Heath, Trans.). London: Penguin Classics. (Original work published ca. 335 BCE) 144 p.
Baluch, F. D. (2022). A comparative study of Aristotle’s theory of catharsis and empathy theory in mirror neurons. Journal of the Arts, Nr 8(1). С. 1-12.
Caramazza, A., Anzellotti, S., Strnad, L., & Lingnau, A. (2014). Embodied cognition and mirror neurons: A critical assessment. Annual Review of Neuroscience, Nr 37. P. 1-15. https://doi.org/10.1146/annurevneuro-071013-013950
Coëgnarts, M. (2019). Film as embodied art: Bodily meaning in the cinema of Stanley Kubrick. Boston: Academic Studies Press. 264 p.
Cook, R., Bird, G., Catmur, C., Press, C., & Heyes, C. (2014). Mirror neurons: From origin to function. Behavioral and Brain Sciences, Nr 37(2). P. 177-241. https://doi.org/10.1017/S0140525X13000903
D’Aloia, A. (2012). Upside-down cinema: Simulation of the body in the film experience. Cinema: Journal of Philosophy and the Moving Image, Nr 3. P. 155-182.
D’Aloia, A. (2021). Film phenomenology and adaptation: Sensuous elaboration. Amsterdam: Amsterdam University Press. 248 p.
Davidson, R. J., & Begley, S. (2012). The emotional life of your brain: How its unique patterns affect the way you think, feel, and live–and how you can change them. New York: Hudson Street Press. 304 p.
Gallese, V., Keysers, C., & Rizzolatti, G. (2004). A unifying view of the basis of social cognition. Trends in Cognitive Sciences, Nr 8(9). P. 396-403. https://doi.org/10.1016/j.tics.2004.07.002
Gallese, V., & Guerra, M. (2012). Embodying movies: Embodied simulation and film studies. Cinema: Journal of Philosophy and the Moving Image, Nr 3. P.183-210.
Gallese, V., & Guerra, M. (2020). The empathic screen: Cinema and neuroscience. Oxford University Press.
Hasson, U., Landesman, O., Knappmeyer, B., Vallines, I., Rubin, N., & Heeger, D. J. (2008). Neurocinematics: The neuroscience of film. Projections, Nr 2(1). P. 1-26. https://doi.org/10.3167/proj.2008.020102
Heyes, C. (2010). Where do mirror neurons come from? Neuroscience & Biobehavioral Reviews, Nr 34(4). P. 575-583. https://doi.org/10.1016/j.neubiorev.2009.11.007
Hickok, G. (2014). The myth of mirror neurons: The real neuroscience of communication and cognition. New York: W. W. Norton & Company. 292 p.
James, W. (1884). What is an emotion? Mind, Nr 9(34). P. 188-205. https://doi.org/10.1093/mind/os-IX.34.188
Johnson, M. (2005). The philosophical significance of image schemas. In B. Hampe (Ed.), From perception to meaning: Image schemas in cognitive linguistics (pp. 15-34). De Gruyter Mouton. https://doi.org/10.1515/9783110197532.1.15
Kesner, L. (2014). The predictive mind and the experience of visual art work. Frontiers in Psychology, Nr 5, Article 1417. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2014.01417
Lamm, C., Decety, J., & Singer, T. (2011). Meta-analytic evidence for common and distinct neural networks associated with directly experienced pain and empathy for pain. NeuroImage, Nr 54(3). P. 2492-2502. https://doi.org/10.1016/j.neuroimage.2010.10.014
Lamm, C., & Majdandžić, J. (2015). The role of shared neural activations, mirror neurons, and morality in empathy–A critical comment. Neuroscience Research, Nr 90. P. 15-24. https://doi.org/10.1016/j.neures.2014.10.008
Lange, C. G. (1885/1922). The mechanism of the emotions. In C. G. Lange & W. James, The emotions (pp. 33-92). Williams & Wilkins. (Original work published 1885)
Marks, L. U. (2000). The skin of the film: Intercultural cinema, embodiment, and the senses. Durham: Duke University Press. 320 p.
Merleau-Ponty, M. (2012). Phenomenology of perception (D.A. Landes, Trans.). Abingdon: Routledge. (Original work published 1945) 696 p.
Phelan, P. (1993). Unmarked: The politics of performance. Abingdon: Routledge. 207 p.
Rizzolatti, G., & Craighero, L. (2004). The mirror-neuron system. Annual Review of Neuroscience, Nr 27. P. 169-192. https://doi.org/10.1146/annurev.neuro.27.070203.144230
Strasberg, L. (1987). A Dream of Passion: The Development of the Method. New York: Plume. 201 p.
Van de Cruys, S., & Wagemans, J. (2011). Putting reward in art: A tentative prediction error account of visual art. i-Perception, Nr 2(9). P. 1035-1062. https://doi.org/10.1068/i0466aap
Varela, F. J. (1996). Neurophenomenology: A methodological remedy for the hard problem. Journal of Consciousness Studies, Nr 3(4). P. 330-349.
Wassmann, C. (2010). Emotional response to color across media. Color Research & Application, Nr 35(1). P. 64-77. https://doi.org/10.1002/col.20554
Weber, S. (2004). Theatricality as medium. New York: Fordham University Press. 408 p.
Zeki, S. (2001). Artistic creativity and the brain. Science, Nr 293(5527). P. 51-52. https://doi.org/10.1126/science.1062331
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, подають наукові статті для публікації у «Науковому Віснику» на таких умовах:
а) Автори, подаючи наукові статті для публікації, надають збірнику «Науковий Вісник» право першої публікації (за ліцензією Creative Commons Attribution). Це дає змогу іншим ділитися роботою з підтвердженням авторства роботи та первинної публікації в цьому збірнику. Водночас за авторами зберігаються в повному обсязі авторські права, що підтверджується Законом України про авторське право і суміжні права за № 3702-ХІІ від 23.12.1993 р.;
б) Автори мають право укладати додаткові окремі угоди на договірній основі стосовно невиключного поширення опублікованої версії Збірника (публікації в книжці, інституційному сховищі тощо), з підтвердженням початкової публікації в цьому виданні;
в) Автори також мають право розмістити свої праці в мережі Інтернет (на їх веб-сайті чи в іниституційних сховищах) до подання чи під час подання праць на розгляд редакційної ради Збірника.
ЛІЦЕНЗІЙНІ УМОВИ
За авторами збірника наукових праць «Науковий Вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого» / «Naukovij vìsnik Kiïvskogo nacìonalnogo unìversitetu teatru, kìno ì telebačennâ ìm. Ì.K. Karpenka-Karogo» зберігається авторське право що підтверджується Законом України про авторське право і суміжні права за № 3702-ХІІ від 23.12.1993 р. (остання поточна редакція 14.10.2020). За ліцензійними умовами надається право також і редакції збірника публікувати оригінальні наукові статті, що містять нові наукові дослідження й не публікувалися в інших виданнях.
Ліцензійна політика журналу сумісна з переважною більшістю політик відкритого доступу та архівування матеріалів. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі. Автор зберігає авторські права і права на публікацію без обмежень.
Погляди авторів публікацій можуть не збігатися з поглядами редакції. За достовірність фактів, дат, прізвищ тощо відповідальність несуть автори.
